БЛАЖЕНІШИЙ ОНУФРІЙ ПІДТРИМАВ МОЛИТОВНЕ СТОЯННЯ У КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКІЙ ЛАВРІ
4 квітня 2023 року в Київській духовній академії і семінарії опублікували роз’яснення щодо основних тез щодо Української Православної Церкви: статус, відносини з Москвою, ставлення до війни, до територій, до мови богослужіння, до «русского мира» та до ПЦУ.
Статус
Українська Православна Церква – це Церква українського народу, яка бере свій початок з хрещення Русі рівноапостольним князем Володимиром. Весь її історичний шлях проходив поруч з українським народом, який вона формувала та виховувала, підтримувала та надихала в найскладніші часи. З ним вона поділяла усі радості і скорботи. Свій статус як незалежної і самостійної в управлінні вона отримала ще в 1990 р. Після початку повномасштабної війни Російської Федерації проти України, Собор за участю єпископату, духовенства, чернецтва і вірян 27 травня 2022 р. прийняв рішення про повну самостійність і незалежність Української Православної Церкви.
Нинішній її статус виявляється в тому, що:
- Митрополит Київський і всієї України самостійно обирається українським єпископатом.
- Єпископи обираються і призначаються Священним Синодом, який також створює нові єпархії та змінює їх межі.
- Судом вищої інстанції в УПЦ є Собор єпископів УПЦ.
- УПЦ самостійно здійснює зовнішні церковні відносини.
- Священний Синод самостійно канонізує святих. На сьогодні в УПЦ прославлено близько 300 святих.
- Було прийнято рішення про відновлення древньої практики мироваріння в Києві.
- УПЦ самостійно опікується українською діаспорою. На даний час в 13 країнах Європи існує 40 реально діючих парафій та 10 душпастирських осередків.
Відносини з Москвою
На Соборі 27 травня 2022 р. до Статуту про управління УПЦ було внесено зміни, які свідчать не тільки про адміністративну незалежність, яка й до цього існувала, а й про відмежування від Московського Патріархату. Відтепер в Статуті відсутні положення, які вказували, що УПЦ є самокерованою частиною РПЦ, постанови Соборів РПЦ не є підставою для діяльності УПЦ, Київський Митрополит припинив своє членство у Священному Синоді РПЦ. Також було вилучено пункт про поминання за богослужінням в храмах та монастирях УПЦ імені Патріарха Московського.
Ставлення до війни
Ще в 2014 р. Українська Православна Церква на найвищому рівні – Соборі єпископів – засудила військові дії на Сході України та закликала до припинення кровопролиття та мирного вирішення конфлікту. З початку повномасштабного військового вторгнення Росії на територію України, Предстоятель УПЦ Блаженніший Митрополит Онуфрій першим з релігійних лідерів звернувся до українського народу та засудив війну, закликавши відстоювати суверенітет і цілісність України, об’єднатися любов’ю до Бога та Батьківщини, бути мужніми, підтримувати наших воїнів та один одного.
Серед захисників України є віряни УПЦ, які несуть службу в лавах Національної гвардії, Збройних сил України та в територіальній обороні. Це – сини священників, випускники духовних шкіл, понамарі, чтеці та прихожани. Українська Православна Церква надає всебічну допомогу українським військовослужбовцям, лікарням, мирним жителям, біженцям та усім нужденним. Церква передає амуніцію, обладнання, ліки, харчові продукти, одяг, надає притулок. Віряни беруть постійну участь у здачі донорської крові для військових та постраждалих.
Особливо шокуючими для громадян України стали кадри звільнених рік назад Гостомеля, Ірпеня та Бучі. Ієрархи УПЦ однозначно засудили те, що там відбулося, як злочин. Зокрема, ректор Київської духовної академії і семінарії архієпископ Сильвестр (Стойчев), висловлюючи співчуття родинам загиблих та жителям цих міст, у своїй заяві загадав про феномен «богослов’я після Освенциму». Стосовно ситуації в Україні, воно полягає в усвідомленні того, як можна свідчити про Бога після жахіть, коли християнські народи виявилися здатними чинити такі злочини один проти одного. Осмислення цього було окреслено як одна з нагальних потреб, що стоїть перед християнами України.
Ставлення до територій
Українська Православна Церква завжди виступала за соборність України та висловлювала підтримку суверенітету та територіальній цілісності нашої держави. Крім захисту від зовнішнього ворога, УПЦ постійно наголошувала й на необхідності консолідації українського суспільства, збереження миру та недопущення внутрішній ворожнечі, в тому числі на релігійному ґрунті.
Ставлення до мови богослужіння
Традиційно, богослужбовою мовою Київською Митрополії є церковнослов’янська мова, яка була прийнята від батьків слов’янської писемності рівноапостольних Кирила та Мефодія. Українська мова також є мовою богослужіння на парафіях УПЦ. Можливість молитися рідною мовою була передбачена ще Собором українських єпископів у 1921 р. Відтоді вона протягом десятиліть реалізовується на тих парафіях, які мають таке бажання. І сьогодні, Українська Православна Церква докладає зусиль для якісного літературного перекладу й друку Святого Письма та богослужбових текстів українською мовою.
«Русский мир»
Ще в 2007 р. Українська Православна Церква на Соборі єпископів засудила таке явище як т. зв. «політичне православ’я», яке полягало в намаганнях використовувати Православну Церкву, твори святих отців та християнських письменників для обґрунтування різних політичних концепцій та ідей. З появою ідеології «русского мира», вона ніколи не підтримувалася Українською Православною Церквою на офіційному рівні, і тим більше не викладалася в духовних навчальних закладах. Цю ідею могли висловлювати лише поодинокі особи, які в своїх висловах розходилися з позицією всієї Церкви.
Відносини з ПЦУ
Відносини Української Православної Церкви з ПЦУ мають виключно церковний характер. Дискусія між ними лежить виключно у богословській та канонічній площині. Тому обговорення та вирішення спірних питань має проходити лише в церковному руслі, з залученням Православних Церков світу, а не під адміністративним тиском держави.
Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на пресслужбу КДАіС.
Читайте також
