РОЗКЛАД БОГОСЛУЖІНЬ НА КВІТЕНЬ
Богослужіння цієї седмиці відрізняються особливою зворушливістю; ми немов проходимо зі Спасителем Його останній земний шлях. Служби непрості, щось у них може здатися незрозумілим, але згадаймо слова Христа, сказані в Гефсиманському саду учням: «Пободрствуйте зі Мною…».
Навіть, якщо ми розуміємо лише 10% із богослужіння Страсних днів, то і цього достатньо, щоб душа зазнала потрясіння, шоку, від усвідомлення того, що сталося. А де не розуміємо – просто побудьмо з Христом, пободрствуймо разом із Ним…
У перші три дні Страсного тижня Церква звершує богослужіння таким чином – велике повечір’я, утреню, часи, зображальні та вечірню з Літургією Передосвячених Дарів.
В ці дні на 3-му, 6-му і 9-му часах читається Четвероєвангеліє:
– Понеділок: на 3 часі — Мф., зач. 1-66 (1, 1-16, 12), на 6 часі — Мф., зач. 67-116 (16, 13-28, 20), на 9 часі — Мк., зач. 1-39 (1, 1-9, 16).
– Вівторок: на 3 часі — Мк., зач. 40-71 (9, 17-16, 20), на 6 часі — Лк., зач. 1-38 (1, 1-8, 39), на 9 часі — Лк., зач. 39-82 (8, 40-16, 18).
– Середа: на 3 м часі — Лк., зач. 83-114 (16, 19-24, 53), на 6 часі — Ін., зач. 1-26 (1, 1-7, 36), на 9 часі — Ін., зач. 27-46 (7, 37-13, 32).
Також за богослужіннями перших трьох днів Страсного тижня прочитується весь Псалтир, крім 118 псалма, віднесеного до Великої Суботи.
Понеділок, вівторок і середа Страсної седмиці присвячені спогаду останніх бесід Господа Іісуса Христа з народом та учнями.
Ранком Страсного понеділка читається Євангеліє про безплідну смоківницю (Мф. 21 : 18-43), ввечері – уривок про подію, що відбувався за містом, на схилі Єлеонської гори – есхатологічна бесіда Господа з учнями (Мф. 24: 3-35).
У вівторок Страсного тижня згадується Проповідь в Єрусалимському храмі (Мф. 22: 15 – 23: 39), коли Господь викриває фарисеїв і законників; на вечірні читаються три притчі – про десять дів (Мф.25 : 1- 13), про таланти (Мф.25 :1 4 – 30) і про Страшний Суд (Мф.25 :31 – 46). Всі три притчі розвивають есхатологічну тему.
В середу Страсного тижня читається уривок про події, що відбувалися в середу вранці в Єрусалимському храмі, коли до Христа призводять деяких з язичників. Господь каже їм: «Прийшов час прославитися Синові Людському» (Ин. 12: 17-50). Увечері в середу читається уривок про помазання Господа миром (Мф. 26: 6-16).
ВЕЛИКИЙ ПОНЕДІЛОК
Починається богослужіння цього дня утренею, на якій співається зворушливий тропар: Се Жених грядет в полунощи, и блажен раб, егоже обрящет бдяща: не достоин же паки, егоже обрящет унывающа. Блюди убо душе моя, не сном отяготися, да не смерти предана будеши, и Царствия вне затворишися, но воспряни зовущи: Свят, Свят, Свят еси Боже, Богородицею помилуй нас.
Свята Церква своїми піснеспівами закликає нас зустріти «початок страстей Господніх» і піти за Господом на шляху до Єрусалиму. Прийдешні невинні страждання Спасителя показані в старозавітному образі Йосифа, улюбленого сина патріарха Якова і Рахілі, якого заздрісні брати продали за двадцять срібняків в Єгипет, сказавши батькові, що його розірвали дикі звірі. Йосиф, проданий за двадцять монет, став прообразом Христа, оціненого зрадником у тридцять срібняків. Його цнотливість, незлоб’я і готовність прощати також нагадують риси Лику Христового. Нарешті, історія його уявної смерті і зустрічі з рідними явно вказує на смерть і Воскресіння Спасителя.
Жених гряде, і Його слідами йдемо і ми!
Як ми пам’ятаємо, читаються 3, 6 і 9 Часи. На 6-му Часі ми слухаємо паремії, але теми паремій Страсної седмиці принципово відрізняються від тих, що ми чули в звичайні дні Посту. Замість пророка Ісайї на 6-му Часі читається пророцтво пророка Єзекіїля, сповнене страшних, таємничих видінь, що він споглядав у дні вавилонського полону, коли йому відкрилося відкрилося сяйво Слави Господньої. І знову, як і в дні Посту, в перші три дні Страсної седмиці ми схиляємо коліна в поклоні, молячись словами Єфрема Сирина: «Господи и Владыко живота моего…».
У Євангелії (на утрені: Мф. 21: 18-41) ми читаємо про те, як Христос знову входить в Єрусалим – вже без тієї урочистості та радісного натовпу, що супроводжував Його ще вчора. По дорозі Він хотів угамувати голод плодами смоківниці, що росла край дороги. Однак плодів не знайшлося, і Господь промовляє слова прокляття: «Та не буде ніколи тобі плоду повік» (Мф. 21:19). Смоківниця незабаром засохла. Учні навіть не запитували про значення цього прокляття: неплідна смоківниця вже служила в бесідах з Учителем символом людини-грішника. Дійсно, призначення її – давати плоди, і ось, вона майорить листям, а жодної смокви немає на ній. Прокляття за неплідність – знамення правосуддя, що рано чи пізно послідує за довготерпінням Божим і стратить нерозкаяних.
Іоанн Златоуст пише про те, що Господь повинен був хоча б один раз явити, що, будучи Спасителем світу, Він є, в той же час, і суворий Суддя. Смоківниця зображує зборище іудейське, де Ісус не знайшов істинного плоду, а тільки лицемірну тінь закону, яку викрив і прокляв. Але ця смоківниця зображує також і всяку душу, що не приносить плоду покаяння, чому свята Церква і волає до нас: «Изсохшия смоковницы за неплодие, прещения (проклятия) убоявшеся, братие, плоды, достойны покаяния, принесем Христу, подающему нам велию милость».
Ще одна притча Євангелія утрені – про виноградарів, які вбили спочатку слуг пана свого, посланих по виноград, а потім і самого сина свого пана.
У цій притчі, що зображує жорстокість юдеїв, які вбивали пророків, а з приходом на землю Сина Божого, розіпнуть і Його, не можна не бачити і страшного осуду християн, котрі порушують заповіді апостольські і святоотцівські і тим продовжують розпинати Сина Божого своїми гріхами.
Потім починається вечірня. Змінюються і старозаповітні читання. Книга Буття, що пропонувалася впродовж усього Великого Посту, закінчилася. Предки вже поховані в землі Обітованій; ми читаємо книгу Вихід, де йдеться про вихід із країни гріха і рабства. Замість Соломонових притч – читання про багатостраждального Іова – прообраз Христа.
Особливу увагу слід звернути на стихири вечірні. У них формулюється те, що є центральною ідеєю Понеділка: початок Хресного шляху Христового: «Грядый Господь к вольней страсти, апостолом глаголаше на пути: се восходим во Иерусалим, и предастся Сын Человеческий, якоже есть писано о Нем…».
Вечірня плавно перетікає в Літургію Передосвячених Дарів. Але ця Літургія відрізняється від звичайної великопісної тим, що на ній читається Євангеліє.
І тема, яку Церква пропонує нам у цей перший день Страсної седмиці – Суд, що наближається. Поки що Спаситель з учнями сидять в тіні старих маслин і ніщо не віщує початок Кінця. Апостоли думають, що попереду буде ще багато таких спокійних і мирних днів. Але Христос знає, що це – останні дні… І наставляє учнів бути духовно пильними: Сѣдя́щу же емý на горѣ́ Елеóнстѣй, приступи́ша къ немý ученицы́ на еди́нѣ, глагóлюще: рцы́ нáмъ, когдá сiя́ бýдутъ? и чтó éсть знáменiе твоегó пришéствiя и кончи́на вѣ́ка? И отвѣщáвъ Иисýсъ речé и́мъ: блюди́те, да никтóже вáсъ прельсти́тъ: мнóзи бо прiи́дутъ во и́мя моé, глагóлюще: áзъ éсмь Христóсъ: и мнóги прельстя́тъ. Услы́шати же и́мате брáни и слы́шанiя брáнемъ. Зри́те, не ужасáйтеся, подобáетъ бо всѣ́мъ [си́мъ] бы́ти: но не тогдá éсть кончи́на. Востáнетъ бо язы́къ на язы́къ, и цáрство на цáрство: и бýдутъ глáди и пáгубы и трýси по мѣ́стомъ: вся́ же сiя́ начáло болѣ́знемъ. Тогдá предадя́тъ вы́ въ скóрби и убiю́тъ вы́: и бýдете ненави́дими всѣ́ми язы́ки и́мене моегó рáди. И тогдá соблазня́тся мнóзи, и дрýгъ дрýга предадя́тъ, и возненави́дятъ дрýгъ дрýга: и мнóзи лжепрорóцы востáнутъ и прельстя́тъ мнóгiя: и за умножéнiе беззакóнiя, изся́кнетъ любы́ мнóгихъ. Претерпѣ́вый же до концá, тóй спасéтся (Мф. 24, 3-35).
Як корисно і нам пам’ятати про духовну пильність, щоб нас не захопили обманщики і лжемесії, а також про те, що шлях учнівства – хресний шлях: тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас, і вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє.
У понеділок ввечері служиться Велике Повечір’я. Співається трипіснець святого Андрія Критського, у якому ми йдемо з Христом на гору Єлеонську: «Пойдем со Христом к горе Елеонстей, тайно со Апостолы соводворимся Ему…». Трепет охоплює душу і ще більш зворушливими стають піснеспіви: «Разумей, смиренное мое сердце… Готови сама себе, о душе моя, ко исходу: пришествие приближается неумолимого Судии…».
ВЕЛИКИЙ ВІВТОРОК
На утрені Великого вівторка згадуються події, описані у євангеліста Матфея (22 глава з 15 вірша і 23 глава). Але зміст служби вівторка запозичений із притчі про десять дів, про таланти і з продовження понеділкового оповідання про друге пришестя Христове. У вівторок Страсного тижня згадується день, коли Ісус Христос учив у Єрусалимському Храмі. Саме тоді Господь розповів Своїм учням про Друге Пришестя і притчі про десять дів і таланти.
Притча про десять дів — тема перших трьох днів Страсної седмиці. Саме до неї відсилають тропарі Великого Понеділка, Великого Вівторка і Великої Середи «Се, Жених грядет в полунощи» і ексапостиларій “Чертог Твой вижду, Спасе мой, украшенный”.
У притчі описується прийнятий за часів земного життя Господа Ісуса Христа ритуал, пов’язаний із одруженням. Подруги нареченої вночі очікували приходу нареченого. Наречений заходив, за зачиненими дверима підписувався шлюбний договір і починався весільний бенкет. Ті, хто спізнювалися зустріти нареченого, на бенкет не допускалися. Десять подруг нареченої чекають нареченого, п’ятеро засинають, і у них закінчується олія в світильниках. Наречений ось-ось має прийти, і вони просять інших поділитися олією. Проте інші гості відмовляються, щоб не залишитися самим ні з чим. Дівчата з погаслими світильниками біжать купити олії, але тим часом двері балдахину закриваються, і “нерозумні діви” вже не можуть туди потрапити.
Друга притча (про таланти) оповідає про правителя, який, їдучи, роздає своїм слугам таланти (міра ваги) срібла. Слуги пускають срібло в хід і коли господар повертається, віддають його майно уже з прибутком. Але один слуга, якому дістався лише один талант срібла, закопує скарб у землю і правителю повертає тільки його, — господар у нього все одно все відніме. Правитель щедро обдаровує перших слуг, а останнього жорстоко карає за недбальство.
Обидві притчі мають есхатологічний характер, тобто стосуються теми Другого Пришестя Христового і кінця Часів.
Церква Христова — Наречена, що очікує Його приходу. Весілля, описане у притчі, — Царство Небесне, очікування якого і повинно супроводжувати все життя християнина. Таким чином, мудрі діви — це ті, хто кожну секунду готовий зустріти Спасителя, а діви нерозумні — ті, хто до Його приходу не готовий, чому і опиняється без запрошення на бенкет. Світильники — це душі наші, олія — милостиня та інші добрі справи. Наречений в цій притчі — Сам Ісус Христос. Всі ми виходимо назустріч Йому: спочатку на приватний суд після смерті, а потім і на загальний — після воскресіння з мертвих. Наречений зволікає, тобто не припиняє наше життя смертю, чекаючи від кожної людини покаяння. Але люди, і гадки не маючи про час кінця свого життя і всього світу, безтурботно засинають.
І ось опівночі лунає крик про прихід Нареченого. Тоді всі запалили свої світильники, тобто напружили свою душевну увагу. Добре мудрим християнам: вони запаслися добрими справами, і душі їх будуть горіти любов’ю до Господа. Погано нерозумним: їх душі почнуть згасати, у передчутті мук пекла; вони схаменуться і підуть за єлеєм до продавців, тобто підуть шукати нагоди робити добрі справи, але в цей час прийде Наречений, і двері в Його чертог закриються. Отже, — робить висновок Господь, розповідаючи притчу, — пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський.
Та ж тема простежується в притчі про таланти. Господар, який від’їжджає — це Сам Господь Ісус Христос, а таланти — обдарування, дані Ним людям. Той, хто не розвиває дарів, даних Господом, буде Ним покараний.
Цими спогадами Свята Церква особливо закликає віруючих до духовної уваги, до розумного використання вживання подарованих нам здібностей і сил, особливо на справи милосердя, які Господь приймає як особисту заслугу собі самому, коли говорить про них: «Понеже сотворите единому сих братий Моих меньших, Мне сотвористе» (Мф. 25, 40).
Ми чуємо, як Господь називає лицемірами фарисеїв, які виділяли себе з єврейського народу дотриманням зовнішньої побожності і стародавніх переказів, приховуючи холодність і бездушність під зовнішньою обрядовою ревністю. Ми згадуємо про дану нам у хрещенні благодать — про золотий таланті, який можна примножити, а можна закопати в землю, так, що потім і це багатство, яким ми знехтували, заберуть у нас. Ми бачимо картини останніх часів і Страшного Суду, про день і час якого не знають навіть ангели небесні. Церква закликає нас бути в ці дні поруч із Христом, слухати заповіді Його і виконувати Його волю: Він тепер йде на добровільне страждання для того, щоб врятувати нас…
Піснеспіви, що ми чуємо в перші три дні Страсної седмиці також наскрізь пронизані мотивами із прит та євангельського читання.
Тропар дня:
Се, Жених грядет в полунощи, и блажен раб, егоже обрящет бдяща: недостоин же паки, егоже обрящет унывающа. Блюди убо, душе моя, не сном отяготися, да не смерти предана будеши и Царствия вне затворишися, но воспряни зовущи: Свят, Свят, Свят еси, Боже, Богородицею помилуй нас.
Кондак дня:
Час, душе, конца помысливши и посечения смоковницы убоявшися, данный тебе талант трудолюбно делай, окаянная, бодрствующи и зовущи: да не пребудем вне чертога Христова.
Ексапостиларій:
Чертог Твой вижду, Спасе мой, украшенный, и одежды не имам, да вниду вонь: просвети одеяние души моея, Светодавче, и спаси мя.
Використано матеріали rivne.church.ua
Читайте також
