РОЗКЛАД БОГОСЛУЖІНЬ НА КВІТЕНЬ
9 листопада Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Нестора Літописця — ченця Києво-Печерської Лаври, «батька руської історії», укладача літописної «Повісті минулих літ», автора «Читання про святих князів-страстотерпців Бориса і Гліба» та «Житія преподобного Феодосія Печерського».
Мощі давньоруського подвижника, небесного покровителя вчених, вчителів та учнів спочивають у Ближніх лаврських печерах і є однією з найчастіше відвідуваних Печерських святинь.
Ми всі шануємо преподобного, та що саме ми про нього знаємо? Читайте цікаві факти — у відповідях на 5 запитань.
Звідки ми знаємо про Нестора?
«Се повести времяньных лет, откуду есть пошла Руская земля, кто в Киеве нача первее княжити и откуду Руская земля стала есть», – такими рядками починається найвідоміше літописне зведення Давньої Русі, що дійшло до нас у пізніших списках. Старший із них є складовою Лаврентіївського літопису кінця XIV ст. (переписаного ченцем Лаврентієм). В Іпатіївському літописі початку XV ст. (в XVII ст. зберігався в Іпатіївському монастирі м.Костроми) після слова «лет» додається: «черноризца Федосьева манастыря Печерьскаго», а в Хлєбніковскому літописі XVI ст. (в ХІХ ст. виявлений серед рукописів купця П.Хлєбнікова) – «Нестера черноризца Федосьева манастыря Печерского».
Про печерського подвижника і літописця Нестора двічі згадує близько 1225-1226 рр. в «Посланні» до свого архімандрита Акіндіна лаврський чернець Полікарп: 1) «Нестор, який був укладачем літопису», разом з іншими подвижниками взяв участь у зціленні св. Микити, який самочинно усамітнився в затворі й став жертвою бісівської омани (1078 р.); 2) «блаженний Нестор розповів в літописі про блаженних отців – про Даміана, і Єремію, і Матфея, і Ісаакія» (йдеться про розповіді в «Повісті» під 1074 р.).
У XIV-XV ст. Полікарпове «Послання» увійшло до складу «Києво-Печерського Патерика». У так званій «другій Касиянівській» редакції цієї збірки (1462 р.) ім’я прп. Нестора як автора введене до заголовків «Слів» (розповідей) «Про початок Печерського монастиря» та «Про перенесення мощей прп. Феодосія», – створених на основі літописних статей, що відомі з «Повісті» (відповідно під 1051 і 1091 рр.).
Автором першого з давньоруських літописів вважали прп. Нестора й письменники XVII ст. в Україні та Росії.
Скільки було Несторів?
У XVIII ст. почалося критичне вивчення літописних текстів. З поглибленням досліджень історики звернули увагу на внутрішні протиріччя в свідченнях «Повісті» та на її розходження з «Житієм» прп. Феодосія щодо історії Печерської обителі.
Одне з суттєвих розходжень торкалося свідчень автора про себе самого: у «Повісті» – «Феодосий, який очолив монастир, посилив свій подвиг… Він прийняв мене. Мені було сімнадцять років від народження»; у «Житії» – «Записане мною, грішним Нестором, найнижчим з усіх в монастирі нашого блаженного отця Феодосія. Я був прийнятий до нього преподобним ігуменом Стефаном. Він саме звершив наді мною й постриг, облачив у чернечий одяг, а ще пізніше звів мене також і в дияконський сан». Ці та інші розходження спонукали навіть деяких вчених на початку XIX ст. припустити, що Нестор Літописець і Нестор-агіограф були різними особами…
За гіпотезою відомого дослідника давньоруських літописів О.Шахматова: 1) прп. Нестор є не автором, а редактором літописного зведення, що укладалося в Лаврі у 1080-х рр. і перероблялося у 1090-х, але на початку ХІІ ст. потребувало чергового доповнення; 2) саме прп. Нестор, однак, дав зведенню назву «Повісті минулих літ»; 3) автобіографічні свідоцтва автора літопису (про 17-річний вік), що протирічать «Житію» прп. Феодосія, належать не прп. Нестору, а його попереднику в справі укладання зведення.
О.Шахматов також вважав, що прп. Нестор склав 1113 р. тільки першу редакію «Повісті», а пізніше над зведенням працював ігумен Києво-Видубицького монастиря Сильвестр, чия приписка із посиланням на 1116 р. збереглася у Лаврентіївському літописі.
Які ще твори вийшли з-під пера преподобного Нестора?
Уточнення, внесені дослідниками до історії укладання «Повісті», не применшили значення праці прп. Нестора як видатного історика та письменника.
Ще до роботи над «Повістю» прп. Нестор написав «Читання про святих князів-страстотерпців Бориса і Гліба», де засудив князівські усобиці. «Читання» поступалося за популярністю «Сказанню» про свв. Бориса і Гліба (останнє збереглося у більшій кількості списків), проте також є важливою пам’яткою давньоруської агіографії.
Після «Читання» прп. Нестор написав «Житіє» одного з засновників Києво-Печерської Лаври – прп. Феодосія Печерського, яке разом із «Повістю» належить до шедеврів літератури Київської Русі. Час написання «Житія» визначають у діапазоні від 1080-х рр. до загальноцерковної канонізації прп. Феодосія у 1108 р.
Відколи почалося шанування преподобного Нестора?
Мощі подвижника спочивають у Ближніх печерах, де з 1638 р. є позначеними на лаврських мапах. З середини XVII ст. ім’я прп. Нестора Літописця включене до церковних служб: воно згадується у «Правилі молебному до Преподобних отців Печерських та всіх святих Малої Русі» (1643) та «Службі святим Ближніх печер» (кінець XVII ст.). Остання надрукована 1763 р. в «Печерській Мінеї», де вміщено також окрему «Службу прп. Нестору Літописцю» на 27 жовтня (9 листопада) – день пам`яті св. мученика Нестора Солунского (†бл. 306 р.).
У 1826 р. над мощами прп. Нестора встановлено мідяну визолочену дошку від російського Товариства історії та старожитностей.
Звідки ми знаємо, як виглядав преподобний Нестор?
За результатами обстеження мощей у 80-х рр. XX ст. московський судмедексперт С. Нікітін виготовив погруддя з імовірним зображенням святого Літописця.
Існує ще кілька широковідомих образів прп. Нестора: 1) гравюра Леонтія Тарасевича до друкованого видання «Києво-Печерського Патерика» 1702 р.; 2) скульптура 1892 р. роботи Марка Антокольського (Музей Російського мистецтва у Києві); 3) розпис роботи Віктора Васнєцова у Свято-Володимирському соборі Києва (80-90-ті рр. ХІХ ст.); 4) розпис 1903 р. роботи Івана Іжакевича у Трапезній палаті Лаври.
У 2003 р. зображення прп. Нестора, стилізоване у дусі давньоруського іконопису та книжкових мініатюр, стало частиною герба Печерського району Києва – району, центром якого є Лавра. Авторами емблеми є члени Спілки художників України Марко Галенко та Леонід Багинський.
Читайте також
