Сім святих мучеників Маккавеїв: Авим, Антонін, Гурій, Єлеазар, Євсевон, Адим і Маркел, мати їх Соломонія і вчитель їх Єлеазар постраждали в 166 році до Різдва Христового від нечестивого сирійського царя Антіоха Єпіфана.
Він запровадив в Єрусалимі та всій Юдеї язичницькі звичаї. В Єрусалимському храмі цар поставив язичницьку статую Зевса й закликав іудеїв поклонятись їй. Багато людей відійшли тоді від Істинного Бога. Однак були й такі, які глибоко сумували про падіння народу Божого та продовжували вірити в майбутнє пришестя Спасителя.
Дев’яностолітній старець, законовчитель Єлеазар, який за вірність закону Мойсея був судимий, з твердістю пішов на муки і помер в Єрусалимі. Таку ж мужність показали учні святого Єлеазара – сім братів Маккавеїв та їхня матір Соломонія.
Вони були судимі в Антіохії місцевим царем Єпіфаном, де, безстрашно визнавши себе послідовниками єдиного й правдивого Бога, рішуче відмовилися принести жертву язичницьким ідолам. Старший з юнаків, який давав першим відповідь цареві від імені всіх семи братів, був відданий жахливим катуванням на очах у інших братів та їх матері; інші п’ять братів – один за одним – зазнали тих же мук. Залишився сьомий брат, наймолодший. Антіох запропонував святій Соломонії схилити юнака до зречення Господа, щоб їй залишився хоч останній син, але мужня мати зміцнювала і його в сповіданні єдиного й істинного Бога. Отрок рішуче відхилив підлещування царя і так само твердо переніс муки, як його старші брати. Після смерті всіх дітей свята Соломонія, стоячи над їхніми тілами, звела руки з вдячною молитвою Богові за те, що вона сама і діти поклали душі за правдиву віру і закон Господа Вседержителя, за свій народ, і померла.
Подвиг святих семи братів Маккавеїв надихнув Іуду Маккавея, і він підняв повстання проти Антіоха Єпіфана і з допомогою Божою здобув перемогу, очистивши Єрусалимський храм від ідолів. Про всі ці події розповідається у 2-й Книзі Макавеїв, що входить до складу Біблії. Похвальні слова святим мученикам Маккавеям присвятили отці Церкви: святителі Кипріян Карфагенський, Амвросій Медіоланський, Григорій Назианзин і Іоанн Златоуст.