РОЗКЛАД БОГОСЛУЖІНЬ НА КВІТЕНЬ
Чому люди дуже часто вважають, що діти відповідають за гріхи батьків? Наскільки це відповідає дійсності?
— Отче, в Євангелії про сліпого, є досить, на перший погляд, зрозуміла подія: Христос зцілює хвору людину, дарує зір.
Але коли починаєш її аналізувати, виникає відразу кілька запитань. Наприклад, учні бачать сліпонародженого і запитують у Господа: «Хто згрішив ― він чи його батьки?»
Чому люди дуже часто вважають, що діти відповідають за гріхи батьків? Наскільки це відповідає дійсності?
— У розмові учнів з Іісусом Христом, дійсно, порушується питання, хто згрішив, коли народилася сліпонароджена дитина.
З одного боку, це ніби і властиво для старозавітного божественного одкровення, мовляв, гріхи батьків переходять на дітей. Адже Господь неодноразово через пророка Мойсея казав, що «Я милуючий і милую багато поколінь, але Я водночас караючий, можу покарати багато поколінь».
Єдине, на що одразу потрібно звернути увагу, ― це пророцтво пророка Єзекіїля, який каже: «Викиньте з себе приказку, що батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскомина».
Ми зазвичай помічаємо слова, що Господь карає до четвертого, до сьомого коліна, і отже нам завжди хочеться знайти винного чи відповідального. Це так властиво для людини ― перекласти свої проблеми на когось, обов’язково знайти винну сторону. І це народне повір’я, або, скоріш, народна психологічна здатність шукати винних перевтілилась у богословську думку старозавітного народу.
Відповідно, коли учні побачили юнака, про якого знали всі, що він сліпонароджений, в них виникла логічна на той час богословська думка: хто згрішив батьки чи, можливо, він? Оскільки вважалося, що дитина в утробі ― це вже повноцінна людина з повноцінним життям. Тож якщо повноцінне життя є, то, можливо, є певні сторони добра і зла, і людина вже могла згрішити.
До речі, є запитання: чому апостол Іоанн Богослов звертає увагу на зцілення Христом сліпонародженого? Справа в тому, що сліпих людей у той час було дуже багато, а от сліпонароджених ― ні. Науковці, дослідники, історики зауважують, що була одна безтолкова звичка чи навіть повір’я тогочасного народу: коли муха сідає біля дитячого ока, вона з’їдає пристріт або порчу. Відповідно, мухи заносили інфекцію, і люди дуже хворіли на очі ― втрачали зір.
Та коли дитина народжувалася сліпою, то, звичайно, про це знала вся спільнота, навіть весь Єрусалим. А цей юнак багато років сидів біля Єрусалимського храму, тож, його історію знали.
Біда для того, щоб проявилася слава Божа
Але повернемося до того, що учні підняли дійсно «богословське» питання ― хто ж згрішив?
Перед тим, як звернутися до слів Самого Іісуса Христа, одразу хотів би загострити нашу увагу на сьогоденні, тому що минула тисяча років, а наше ставлення до проблеми не змінилося.
Тільки-но ми стикаємося з певними проблемами, складними життєвими обставинами, як відразу наша голова піднімається догори зі словами: «Господи, за що?», «Господи, чому?», «Господи, як же так?», забуваючи, що перед цим роками, десятиліттями, своєю волею самі себе направляли до цього тупіку, в який щойно вперлися.
Тому для кожної людини, не тільки для апостолів, які підходили з цим «богословським» питанням до Іісуса Христа, відповідь Христа є знаковою. Він сказав, що «ні той не згрішив, ні батьки його, а сталася з ним така біда, щоб явилася на ньому слава Божа». Це стосується безпосередньо цього учня, бо Христос, як Всевидячий Бог, знав, що Він його зцілить, і в житті цього юнака явиться слава Божа.
Але, зрештою, ці слова стосуються кожного з нас. Оскільки будь-яка життєва проблема дана нам не для того, щоб покарати, чи, можливо, висміяти, а для того, щоб на нас явилася слава Божа.
Якщо ми відкриємо найпростіший підручник з догматичного богослов’я або православний катехізис, прочитаємо там визначення промислу Божого. Промисел Божий ― це безперестанна дія благодаті Господньої, якою Господь направляє все до благої мети, а зло, яке виникає через віддалення від добра, припиняє, знову спрямовуючи до благої мети.
Таким чином, будь-яка ситуація дана нам для того, щоб явилася слава Божа. Хтось помудрішає, хтось зупиниться, хтось стане розсудливішим, хтось «прокинеться» і почне діяти.
Від створення Адама до появи ока в сліпого
Святитель Іоанн Златоуст зауважував цікаву річ: Христос не просто зцілив юнака, а послав у купальню Сілоам умитися. Від Єрусалимського храму до цієї купальні треба було пройти декілька кварталів. Сліпонароджений хлопчина з піском, із брудом на очах мав іти у незнайоме місце.
Ми знаємо, що незряча людина орієнтується там, де вона живе. А тут треба було йти, спотикатися, перепитувати дорогу для того, щоб кожен загострив свою увагу, що йде сліпий чоловік. Тому що через декілька хвилин цей чоловік повертається вже зрячим.
Відповідно, в цьому євангельському читанні показується ще одна важлива річ, богословська істина ― Господь показує Себе Богом. Адже ми знаємо, що цей світ не є самозародженим, він виник не внаслідок вибуху, Господь його створив. І наші вчені по сьогодні ще люблять дискутувати і казати: як же можна було створити?
Так от, Господь із землі створює людині око. Він повертає зір — не просто виліковує, не просто забирає хворобу, а в сліпонародженого з’являється зір. І з чого? З піску.
Таким чином, Господь ще раз показав всім людям, що Він саме Той, Хто є Творцем Адама.
Людині пробачиться будь-який гріх, окрім противлення Істині
— Отче, дивовижно те, що іудейські старійшини і священики, побачивши зціленого сліпонародженого, не вірять. Я думаю, що причина їхнього обурення ― не лише те, що Господь зробив це в шабат, а небажання побачити правду. Гадаю, і в наш час багато людей кажуть на біле чорне, а на чорне ― біле. І нині, здається, ця проблема досягла певного загострення. Чи погоджуєтеся Ви з такою думкою?
— Минулого недільного дня ми говорили, що коли людина хоче почути відповідь, вона її обов’язково почує. А якщо ж не хоче, то не почує.
Іудейські старці виступали з претензією не тільки до оздоровленого юнака, а й до його батьків, перепитуючи, чи це істинно їхня дитина. І нам тут треба говорити не про твердолобість іудейських старців, а про те, що в Євангелії описана досить комічна ситуація, оскільки юнак дозволяє собі шуткувати.
Ми часто піднімаємо запитання, можна жартувати православним. Зцілений юнак шуткує, бо коли його вкотре перепитують, чи він той, хто був сліпим, відповідає: «Я вам вже казав. Але якщо ви хочете бути учнями Іісуса Христа, я вам ще раз скажу».
Однак проблема у суспільстві, як тоді, так і зараз, є тією самою: людина не хоче пізнати того, що відкрито перед нею, вона створює свою, альтернативну систему цінностей і своє певне бачення і не хоче ні чути, ні бачити інших сторін.
Недаремно у Священному Писанні Христос говорить, що будь-який гріх людині проститься, окрім гріха хули на Духа Святого.
З одного боку, це можна дуже вузько сприймати, з богословської точки зору говорити про іпостасі, природні Божі властивості тощо. Але якщо згуртувати вислови святих отців стосовно цього писання, його можна перефразувати так: будь-який гріх людині проститься, окрім противлення Істині, окрім противлення тим речам, які вже перед тобою відкриті.
Відповідно, якщо на цей момент ми маємо різні сторони, різні погляди, різні точки зору, мудра людина обов’язково вислухає всі, обов’язково всі проаналізує і з поміччю Божою постарається вибрати правильну. А не просто, взявши якусь одну сторону, закриє очі і не хотітиме слухати свого ближнього.
Читайте також
