БІЛЬШ НІЖ 50 ДНІВ ПОСПІЛЬ МИ ОПІКУЄМО НУЖДЕННИХ ЧЕРЕЗ НАШ ВОЛОНТЕРСЬКИЙ ЦЕНТР
У своїй проповіді в день пам’яті Собору преподобних отців Києво-Печерських, які в Ближніх печерах почивають, Блаженніший Митрополит Онуфрій дав ряд настанов монахам і одну пораду мирянам. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
У своїй проповіді Предстоятель розповів про преподобних отців Печерських і закликав, в міру своїх сил, наслідувати їх. Розмірковуючи над тим, що таке справжнє чернецтво, Його Блаженство сказав: «одні кажуть, що це постійна молитва, інші – розумний і помірний піст, але піст на все життя, треті – служіння Богу і служіння ближньому, інші – нестяжання і зречення від усіх мирських багатств і скарбів, і перебування у цьому нестяжанні все своє життя».
При цьому, як підкреслив, Його Блаженство, монах, відрікаючись від багатьох речей, стає не нещасним, а блаженним.
«У одного отця запитали, що таке чернецтво, і він відповів: «Чернецтво – це блаженство»», — сказав Архіпастир.
Блаженніший владика пояснив, чому людина, вставши на певний шлях обмежень, відчуває блаженство на відміну від тих, хто стоїть на широкому шляху вседозволеності.
«Коли людина приходить в монастир, вона починає своє життя з того, що віддається послуху, живе не по своїй волі, а у відповідності до того, що їй говорить священноначалля. Вона починає обмежувати себе і боротися з гріхом. Внаслідок цієї боротьби з’являється осмислення того, хто людина є насправді й пізнання Господа. Людина дослідно усвідомлює, що без Бога вона – ніщо. Це усвідомлення своєї нікчемності і повної залежності від Бога називається убогістю духовною, яка і є блаженством», — зазначив Митрополит Онуфрій.
Він пояснив як, виконуючи заповіді блаженств, монах поступово може зростати духовно.
«Господь говорить “блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне”. Людина, яка приходить в усвідомлення своєї духовної убогості, стає не нещасною, він стає блаженною.
Монахи, які досягають наступного ступеня, починають плакати над своїми гріхами, а також про те, що ними вони ображають Бога, Його милосердя. Бог є Любов, Він робить людині тільки добро, а за добро не можна ображати нікого, тим більше свого Творця. Коли монах про це плаче, ми думаємо, що він нещасливий, а він насправді блаженний, бо Бог сказав “блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться “.
На більш високому рівні — рівні лагідності монах вже ні до кого не має почуття ненависті, злоби, недоброзичливості, всіх поважає, всіх шанує, як носіїв образу Божого. Він вважає, що його спасіння не стільки залежить від його молитов, скільки від молитов своїх братів, тих, які живуть поруч з ним. Господь говорить: “блаженні лагідні, бо вони успадкують землю” … успадковують землю вічного спасіння.
Якщо монах хоче повністю вручити свою волю Богові, не хоче нічого свого, шукає тільки волю свого Творця, шукає Божу правду, то ця людина теж блаженна, бо Господь говорить “блаженні голодні та спраглі правди, бо вони наситяться”.
Про ченців, які навіть до своїх ворогів проявляють жалість і милосердя, нікому не мстять ні за що і ніколи, Господь сказав «блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть».
Чернець досяг чистоти серця, коли в душі у нього вщухли всі пристрасті, всі пороки, всі нечисті бажання, він стає теж блаженним: “блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога”.
А в момент, коли людина наповнюється Божим миром, вона стає миротворцем. Людина може не виступати на круглих столах, на переговорах, не закликати з різних кафедр або трибун людей до миру, вона сама стає носієм миру. Ті, хто її бачать, хто з нею спілкується, або навіть ті, хто не бачать неї, користуються тим Духом миру, який від такої людини виходить. Про таких Господь сказав «блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться».
Ще більш високого рівня на шляху вдосконалення монах досягає, коли переносить різні неправди, всякий наклеп, який не ображається цим, не повстає. Він знає — раз Бог попустив, значить потрібно терпіти і за все дякувати Богові! — такий монах теж блаженний. Господь говорить: “Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне”.
І найвищої міри досконалості монах досягає, коли терпить гоніння, терпить переслідування, терпить все заради Христа. Якщо його женуть не тому, що він злодій чи злочинець, а тому, що він послідовник Христа, служитель Божий, за те, що він відрікся від світу і присвятив своє життя Богу, і чернець це терпить, то він блаженний.
Так що, чернецтво є шляхом досягнення блаженства. І блаженна та людина, яка собі обирає цей шлях!».
Це складний шлях, за словами Архіпастиря, але на ньому Господь посилає багато втішання.
«Яким би цей шлях зовні не здавався жорстоким, суворим і тісним, насправді в тій маленькій площині, в якій живе монах, є багато солодкого, блаженного і жаданого від Бога, – зазначив він. –Як би люди могли жити, не маючи утішення від Святого Духу, як би могли жити наші преподобні, які закривали себе в печеру і роками жили у пітьмі, в тісноті простору? Вони знайшли там для себе те, що ми не можемо знайти у світі. Вони знайшли там Бога, Бог був з ними і наповнював їх Своєю благодаттю і Своєю силою, втішав їх. І вони нічого іншого не хотіли», — сказав Предстоятель.
Християнам, які обрали життя в миру, Блаженніший владика дав окреме повчання — переносити все без нарікань.
«Хтось може сказати “я не можу наслідувати святих, адже у мене сім’я, діти, батьки і т.д.”… Так, ми не можемо бути один в один схожими на них, але в чомусь ми можемо їх наслідувати. Хоча б терпінням усього без нарікань на те, що Бог нам посилає. Не треба довіряти своїм почуттям і міркуванням, які зіпсовані гріхом, а треба віддатися на Волю Божу і дякувати Йому за все, пам’ятаючи про те, що Бог є Любов’ю і абсолютним Добром. Навіть, коли від Бога виходить гірке, то воно приносить людині блаженство і радість, якщо ми це приймаємо з подякою», — сказав він.
«Нехай Господь допомагає нам з молитвою, постом, терпінням, смиренням і лагідністю наслідувати святих отців, пам’ять яких ми сьогодні вшановуємо, і щоб молитвами цих преподобних подвижників ми досягли вічного життя в Царстві Небесному у Христі Іісусі Господі нашому», — побажав Блаженніший Митрополит Онуфрій.
Читайте також
