20 липня 1997 року в жіночому монастирі в ім’я святих мучеників Бориса й Гліба, що в селі Водяне Зміївського району Харківської області, під час Божественної Літургії, яку вів ігумен Севастьян Щербаков, відбулося чудесне оновлення ікони Нерукотворного образу Спасителя.
Цю ікону, улюблену родинну реліквію, 9 січня 1997 року подарувала монастирю парафіянка Проскуріна Олександра Леонтіївна, мешканка села Красна Поляна. Візантійського стилю образ, написаний на дошці, дістався жінці від батьків. Під час війни Проскуріна залишила дім, а ікону заховала в погребі. Після повернення в рідне село, вона застала від свого будинку лише руїни; всі речі й ікони в льосі постраждали, залишилася тільки купа попелу. Дивно, що в цьому попелі свята ікона Спаса Нерукотворного залишилося непошкодженою від вогняного полум’я, яке знищило все. Від пожежі ікона потемніла, і в такому вигляді перебувала у власниці до Різдва Христового 1997 року.
Півроку образ зберігався у вівтарі храму. Свідками дива стали парафіяни, які були в церкві. Під час читання Євангелія при відкритих Царських вратах, вони побачили у вівтарі золотисте сяйво і відчули ніби рух повітряної хвилі. Миттєве оновлення ікони побачили також паномар та хлопчик, який допомагав священикові. За їхніми словами, святиня засяяла, після чого проявилися написи, лик Спасителя став чіткішим, а по боках з’явилися зображення Архістратига Михаїла та Архангела Рафаїла, які до того не були помітними. У повітрі розлилися неземні пахощі, це тривало п’ять днів.
У жовтні того ж року Священним Синодом Української Православної Церкви ця ікона була визнана чудотворною і нині вшановується в вищезгаданому монастирі як одна із його святинь. Церква святкує день вшанування цього образу 20 липня, в день його оновлення.