ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ БАТЬКАМ ТА ХРЕЩЕНИМ ДИТИНИ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ТАЇНСТВА ХРЕЩЕННЯ?

Життя кожного християнина як члена Церкви починається з Таїнства Хрещення. Хрещення – це ворота, двері, через які ми входимо в простір спасіння. Хрещення є Таїнством, у якому віруючий, при трикратному зануренні священником у воду й при призиванні імені Пресвятої Трійці: Отця і Сина і Святого Духа, символічно «помирає» для життя плотського, гріховного, і відроджується Духом Святим до життя духовного і святого. Тим самим новохрещений вводиться в Церкву і стає її членом, стає християнином.

Таїнство Хрещення: коли виникло та чому необхідне?

Уже саме визначення Таїнства Хрещення говорить про те, що воно пов’язане з докорінним переломом у житті людини. Стати християнином – не означає перемінити життєві переконання або навіть спосіб життя, це означає рішуче переродитися, стати новою людиною. Слова Господа, що «зерно не оживе, якщо не помре» (див. Ін. 12:24), або сказане Никодиму, що «хто не народиться від води й Духа, не може увійти в Царство Боже” (Ін. З:5), не залишаються без здійснення. Священна історія, як і історія християнства, знає безліч прикладів, починаючи з апостола Павла, коли ті, що увірували в Христа, а потім хрестилися, ставали дійсно новими людьми.

Духовне народження означає, що людина перестає жити для себе, натомість починає жити для Христа й інших людей, знаходячи в цьому і для себе повноту життя. Навернення до Христа повністю міняє центр інтересів та пріоритет цінностей.

Таке навернення буває іноді різким або ж поступовим. Хрещення дорослих є результатом духовного перевороту, що відбувся в них, а благодать Таїнства його освячує і закріплює. При хрещенні дітей, хоча вони ще й не мають свідомої віри, у них теж засівається насіння благодатного життя, що приводить згодом до повного переродження хрещеного, за умови належного християнського виховання.

Чому потрібно хрестити в дитинстві?

Саме на питанні оптимального віку для хрещення найчастіше виникають дискусії між представниками різних християнських конфесій чи деноменацій.

Точка зору православних християн випрацювана протягом століть стверджує, що поруч з народженням тілесним, людині необхідно також і народження духовне, для щоб відчувати на собі благодать Божу та бути частиною Церкви Христової. Саме тому навіть в богослужбових чинах священнослужителя порядок звершення чинів пов’язаних з хрещенням, зокрема чин наречення імені, починається вже з 8-го дня після народження. Іншими словами, маючи на меті якомога швидше долучити дитинку до Господньої благодаті, Церква і встановлює Таїнство Хрешення в найменшому віці.

Хрещення дітей почалося із древніх часів. Від них, звичайно, не можна очікувати віри й покаяння, але їх хрестять у силу віри їхніх батьків і восприємників, на яких лежить святий обов’язок навчити охрещених істинам віри й допомогти їм відродитися для нового життя. Ми молимося за дітей і віримо, що, по наших молитвах, Господь може дарувати їм різні блага. Чи можна тому сумніватися, що благодать, яка дається дітям, за молитвами всієї Церкви, у Таїнстві Хрещення принесе належні плоди? Знаємо ми, що й Сам Господь пустив дітей приходити до Себе (Лк. 18,15-16) і що святий Іоанн Хреститель прославив Господа в утробі матері. Благодать діє й на підсвідомість людини. У той же час всі християни повинні пам’ятати, що даний у Таїнстві Хрещення талант, запорука нового життя, примножується шляхом особистих зусиль, іноді подвигом всього життя. Іншими словами, ми ніколи не повинні забувати дані при Хрещенні обітниці. Проте вже при самому прийнятті Святого Хрещення в охрещуваному відбуваються незгладимі зміни: він звільняється від влади первородного гріха, і сатана виганяється із його серця. Хоча можливість спокушати за дияволом залишається, але він стає як би зовнішнім щодо людини. Нехрещена людина в силу первородного гріха в сутності не може не грішити, а хрещений, хоча й може грішити, але владний і не грішити.

Коли можна Хрестити дитину та чи може мама бути присутня на Таїнстві?

Таїнство Хрещення можна звершувати у будь який день року, незалежно від постів чи великих свят. Однак, звершуючи хрещення у пісні дні, потрібно пам’ятати про особливості святкування, враховуючи обмеження споживання м’ясних та молочних продуктів.

Мама може бути присутня у притворі храму – це найперша його частина. У випадку, якщо від пологів пройшло 40 днів, священник після Таїнства прочитає молитви воцерковлення, які розкривають сенс духовного та тілесного очищення та дозволяють мамі приступати до церковних таїнств і як наслідок заходити у храм.

Що потрібно мати з собою?

Хрестик. Його надінуть відразу після хрещення. Зверніть увагу чи він освячений, якщо ні, то варто попросити священника освятити його перед початком Таїнства.

Крижма. Це нова біла пелюшка, полотно чи рушник, який використовується при хрещенні і символізує чистоту і безгріховність.У неї загортають дитинку після того, як окунули в купелі.

Ікона. Зазвичай це ікона небесного покровителя дитинки. Наприклад для Софії це мучениця Софія, для Василія – святитель Василій, для Анни – свята праведна Анна, і т.д. Якщо немає змоги знайти іменну ікону, можна придбати ікону Ангела Охоронця.

Вимоги до хрещених батьків

Як правило, дітей приносять у храм не батьки, а восприємники, тобто хресні батьки. Що ж таке восприємництво, і яка його функція в Церкві? Восприємники з’явилися в Церкві із практики хрещення дорослих, і потім уже їх стали брати для хрещення дітей. Людина, що бажає приєднатися до Церкви, повинна була прийти до єпископа або пресвітера за посередництвом якого-небудь члена Церкви, що поручався за неї. Головна роль поручителя, тобто восприємника, полягала в керівництві життям людини, що готується до хрещення. Він повинен був навчити охрещуваного основам православної віри й благочестя.

При хрещенні дітей функції восприємника зазнали зміни. Тепер їхня роль не закінчувалася хрещенням, а починалася зі сприйняття дитини з купелі. Вони свідчили церкві, що діти, сприйняті ними, будуть виховані в християнській вірі. Між дитиною й восприємником виникають особливі стосунки – відношення духовного споріднення. Потрібно відмітити, що в такий духовний зв’язок вступає один із хресних батьків – однієї статі з охрещуваним. Сам звичай мати двох восприємників – досить пізній, він прийшов у Православ’я із Заходу. І хоча до нашого часу він міцно затвердився в православній Церкві, все-таки відношення духовного споріднення виникає тільки з одним із восприємників.

Отже, хресні батьки поручаються перед Церквою за сприйнятих охрещуваних. Церква покладає на них обов’язок виховання дітей у дусі православної віри. Щоб порука восприємників була дійсною, необхідно, щоб вони відповідали певним вимогам.

Зрозуміло, що хресні батьки можуть бути лише особами, що належать до Церкви, причому не просто формально приналежні, а реально. Справжня християнська віра немислима без регулярної молитви й спілкування з Христом у Таїнстві Причастя Його Тіла й Крові. Ті, хто не має такої віри, що можуть передати своїм підопічним?

Восприємники повинні бути повнолітніми, щоб усвідомлювати всю відповідальність, яку вони приймають на себе. Як правило, Церква дозволяє ставати хрещеними батьками приблизно з 15 років для восприємника й з 13 років для восприємниці.

Від хресних батьків вимагається знання основних істин православної віри. Саме тому під час Таїнства хрещені батьки і читають Символ віри – короткий виклад основ християнства.

Що саме відбувається за богослужінням? З яких частин складається сам Чин

Починається хрещення з чину наречення імені, в якому священник і дає ім’я майбутньому християнину, яке потім називатиме при окунанні в купель.

Далі звершується чин вигнання злих духів із охрещуваного. Церква протистоїть злим духам, від яких нехрещена дитина поки що ніяк не захищена, і бореться з ними. Священик читає заклинальні молитви й звільняє дитину від влади демонів. Потім йде діалог священика із охрещуваним. Людина, що прийшла до хрещення повинна відректися від сатани й сповідати свою віру в Христа. Оскільки дитина не може ще сама давати відповіді, то зречення й сповідання роблять хресні батьки. Відзначимо тут, що віра восприємників у жодному разі не заміняє віру дітей: віра – особистий дар, і не може бути замінена вірою іншої особи. При хрещенні дитини необхідна попередня віра охрещуваного заміняється фактом народження від віруючих батьків. Тому хрещення в дитячому віці повинне відбуватися тільки в тому випадку, якщо батьки дитини є членами Церкви.

Звершуючи зречення від сатани, священик запитує: «Чи відрікаєшся ти від сатани й від усіх справ його, і від усіх ангелів його, і від усього служіння його, і від всієї гордині його?» Восприємник відповідає: «Відрікаюся» (це питання й відповідь повторюються тричі). Потім священик запитує: «Чи відрікся ти від сатани?» – восприємник відповідає: «Відрікся» (також повторюється тричі). Священик говорить: «І дмухни, і плюнь на нього».

На жаль, у наш час значення цих дій буває незрозумілим для восприємників, або навіть викликає посмішку. Погано те, що більшість людей не бачать присутності й дії сатани у світі, не зауважують явного ідолопоклонства, що пронизує їхнє життя. Багато хто думають, що можна прийняти спосіб життя світу й цінності, які він установлює, і разом з тим виконувати «релігійні обов’язки».

Але християнин повинен відректися від того способу життя й ієрархії цінностей, які нав’язує світ, і пам’ятати, що життя віруючого – це «вузький шлях» і боротьба.. Словами «відрікаюся» оголошена війна сатані; із цього моменту починається битва, результат якої – або вічне життя, або вічна смерть.

Після цього охрещуваний сповідає вірність Христу, дає клятву, подібну до військової присяги. Священик ставить запитання: «Чи з’єднуєшся ти із Христом?» – восприємник відповідає: «З’єднуюся» (повторюється тричі). Знову запитує священик: «Чи з’єднався ти з Христом» – «З’єднався» – «І чи віруєш Йому?» – «Вірую Йому як Цареві й Богу». Це рішення приймається раз і назавжди, і не підлягає перегляду. Таке рішення означає безумовну відданість Богу, повну готовність йти шляхом віри, що б не трапилося. Охрещуваний сповідає свою віру Христу як Цареві й Богу.

Просто вірити в Бога, визнавати розумом його існування недостатньо, тому що й «біси вірують і тремтять» (Як. 2:19). Потрібно прийняти Його як Господа і Владику, тобто присвятити все життя служінню Йому, жити відповідно до Його заповідей, йти за Ним до кінця. Жодна з наших земних схильностей (держава, нація, родина, культура й т.ін.) не повинна панувати над нами. Особливо важливо пам’ятати це зараз, коли християни так часто абсолютизують свої земні цінності – національні, політичні, культурні, – бачать у них критерій своєї віри, замість того, щоб підкоритися тій присязі, яку прийняли при хрещенні – присязі вірності Христу як єдиному Цареві й Господу.

Після цього хрещені батьки сповідують свою віру виголошуючи Символ Віри.

В подальшому звершується освячення води та безпосередньо Таїнство Хрещення та Миропомазання, впродовж якого потрібно уважно слухати слова молитви та слідувати тому, що буде говорити священник.