Святі мученики Мануїл, Савел та Ісмаїл, рідні брати, походили зі знатного перського роду. Батько їх був язичником, мати, християнка, хрестила дітей і виховала їх у твердій вірі в Христа Спасителя. Змужнівши, брати пішли на військову службу.
Як посли перського царя Аламундара вони були послані для укладення мирного договору з імператором Юліаном Відступником (361 – 363). Юліан прийняв їх з належними почестями і усіляко виявляв свою милість.
Але коли брати відмовилися взяти участь у язичницькому жертвоприношенні, розгніваний Юліан, порушивши закон, заточив мирних посланців чужої країни в темницю, як злочинців.
Бачачи твердість віри святих братів, імператор звелів піддати їх жорстоким мукам. Святих мучеників підвісили, прикувавши руки і ноги до дерева, в голови встромили цвяхи, а під нігті рук і ніг вбили гострі спиці. Під час катувань святі воїни, як би не відчуваючи мук, славили Бога і молилися. Нарешті, святим мученикам відсікли голови мечами.
Тіла їх Юліан наказав спалити, але раптово почався землетрус, земля розступилася і прийняла в свої надра тіла святих мучеників. Через два дні, після молитви християн, земля повернула тіла святих братів.
Багато язичників, які стали свідками дива, увірували в Христа і прийняли Хрещення. Християни з честю поховали мощі святих мучеників – братів Мануїла, Савела і Ісмаїла. Це відбулося в 362 році. З цього часу мощі святих страстотерпців прославилися чудесами.
Дізнавшись про вбивство своїх послів і про те, що злочинець Юліан з численними військами йде проти нього, цар Аламундар зібрав військо і став на кордоні своїх володінь. У великій битві перси здолали греків. Юліан Відступник був убитий святим великомучеником Меркурієм.
Через 30 років благочестивий імператор Феодосій Великий (+ 395) побудував в Константинополі храм на честь святих мучеників, а святитель Герман, Патріарх Константинопольський (пам’ять 12 травня), будучи ще ієромонахом, написав в пам’ять і похвалу святим братам канон.