22 листопада 2020 року, у неділю 24-у по П’ятидесятниці, на парафії Різдва Христового звершено дві Божественні Літургії.
Сьогоднішнє євангельське читання складається з двох дуже цікавих історій, але ще цікавіше, як ці історії переплітаються одна з другою. Отже, якийсь Іаїр, у якого улюблена 12-річна дочка важко хворіє. Він не знає, хто такий Христос, він чув про якогось пророка, що прославився величезною кількістю чудес і зцілень, і йде до нього з надією, що, можливо, він зможе допомогти.
Коли, здавалося б, усе складається найсприятливішим чином, коли цей пророк погоджується піти до нього додому і надати допомогу, раптом з’являється несподівана перешкода: разом з людським натовпом, що супроводжує Христа, якась жінка торкається до Його одягу, і в неї припиняється давня хвороба, Христос раптом зупиняє увесь натовп і починає розбиратися, що ж сталося.
Ми легко можемо уявити, що в цей момент відчувало серце Іаїра. Здавалося б, не можна зволікати ні на мить. Чим швидше прийде цей пророк до його дочки, тим більше шансів, що вона видужає. І тут уся процесія зупиняється. Саме в цей самий момент, коли душа Іаїра, і без того сум’ятна, збентежена, розхвилювалася, приходить страшна звістка: «Твоя дочка померла. Не утрудняй більше Учителя. Їй вже ніхто не допоможе».
І тут відбувається найголовніше. Звичайно, Іаїру легко було б зневіритися в цій ситуації і погодитися з тим, чого від нього чекало оточення. Так, якщо дочка померла, їй ніхто вже не допоможе. Але Спаситель звертається до нього з короткими словами: «Не бійся, тільки віруй».
Головний герой сьогоднішнього оповідання – саме Іаїр, начальник синагоги. Саме він зміг пронести свою слабку віру до воріт свого будинку. І навіть, коли побачив свою мертву дочку, він не зневірився, він дозволив Спасителю увійти зі Своїми найближчими учнями, вигнати усіх з кімнати, де лежала померла дівиця, і після цього його віра була винагороджена – він побачив свою дочку живою і повністю зціленою.
Сьогоднішнє євангельське читання спонукає нас не боятися, коли наша віра піддається випробуванню. Немає такої людини, якій не доводилося б переживати ті чи інші хвилі легкодухості, маловір’я і навіть відчаю.
Після відпусту був відслужений молебень іконі Богородиці “Скоропослушниця”, пам’ять якої сьогодні відзначає Православна Церква.