18 ТРАВНЯ – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ СВЯТОЇ ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ ІРИНИ МАКЕДОНСЬКОЇ

Свята Ірина, родом слов’янка, жила в другій половині I століття і була дочкою Ликинія, правителя міста Магеддона в Македонії. Ще в юності Ірина увірувала в Христа.

Згідно з переказами, її хрестив апостол Тимофій, учень апостола Павла. Бажаючи присвятити своє життя Богові, свята Ірина відмовилася від заміжжя.

Пізнаючи все глибше християнську віру, свята Ірина стала переконувати і батьків стати християнами. Ликиній, батько Ірини, спочатку спокійно сприймав слова дочки, але потім розгнівався на неї, і коли вона відмовилася поклонитися ідолам, кинув її під ноги диким коням.

Не торкнувшись мучениці, коні кинулися на Ликинія і задавили його до смерті. Коли ж за  молитвами дочки-християнки він був повернутий до життя, то увірував у Христа сам і все його сімейство. З ним також увірувало три тисячі язичників.

Після цього свята мучениця Ірина стала сміливо проповідувати Христа серед жителів Македонії, за що багато разів піддавалася приниженням і стражданням. Муки Ірини супроводжувалися чудесними знаменнями, які приводили багатьох до віри в Христа.

Коли Господь вказав Ірині день її кончини, вона пішла в одну гірську печеру біля міста Ефесу, вхід якої за її проханням, був завалений камінням. На четвертий день її знайомі повернулися до печери і, відкривши її, не знайшли в ній тіла святої Ірини.

Пам’ять святої Ірини дуже шанувалася в стародавній Візантії. У Царгороді в пам’ять святої Ірини були побудовані  дивовижні храми.

Тропар

Агница Твоя, Иисусе, Ирина зовет велиим гласом: Тебе, Женише мой, люблю, и, Тебе ищущи, страдальчествую, и сраспинаюся, и спогребаюся Крещению Твоему, и стражду Тебе ради, яко да царствую в Тебе, и умираю за Тя, да и живу с Тобою, но яко жертву непорочную приими мя, с любовию пожершуюся Тебе. Тоя молитвами, яко Милостив, спаси души наша.