30 ЧЕРВНЯ — ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ МУЧЕНИКІВ МАНУЇЛА, САВЕЛА ТА ІСМАЇЛА
Святий великомученик Іоанн Новий, Сочавський, жив у ХIV столітті в місті Трапезунді, займався торгівлею, був благочестивий, твердий у Православ’ї і милостивий до бідних.
Одного разу в торгових справах йому довелося плисти на кораблі. Капітан корабля був іновірцем. Вступивши в суперечку про віру зі святим Іоанном, він був посоромлений і затаїв злобу на святого. Під час зупинки корабля в Белграді Босфорському капітан прийшов до градоначальника, вогнепоклонника по вірі, і повідомив, що на його кораблі є вчений чоловік, який бажає теж стати вогнепоклонником.
Градоначальник з пошаною запросив святого Іоанна приєднатися до вогнепоклонників, пообіцявши віру в Христа.
Святий таємно молився, закликаючи на допомогу Того, Хто сказав: “Коли ж поведуть видавати вас, не турбуйтеся заздалегідь, що вам говорити, і не обмірковуйте а що дане вам буде тієї години, то те говоріть: бо не ви будете говорити, але Дух Святий” (Мк. 13, 11). І Господь дав йому мужність і розуміння відкинути всі домагання нечестивців і твердо сповідати себе християнином.
Після цього святий був так жорстоко побитий палицями, що все тіло його було розшматоване, і плоть під ударами розліталася шматками. Святий мученик молився, дякуючи Богові, Який удостоїв його пролити за Нього кров і омити свої гріхи. Потім святого закували в ланцюги і відтягли в темницю. Вранці градоначальник велів знову привести святого.
Мученик постав перед ним зі світлим і радісним обличчям. Від повторного пропозиції відректися від Христа безстрашний мученик відмовився з колишньою твердістю, викривши правителя як знаряддя сатани. Тоді його знову побили палицями так, що всі нутрощі його оголилися. Присутній народ не виніс цього страшного видовища і став обурено кричати, викриваючи правителя, настільки по-звірячому він катує беззахисну людину.
Правитель, припинивши побиття, велів прив’язати великомученика за ноги до хвоста дикого коня і тягнути по вулицях міста. Жителі єврейських кварталів особливо знущалися над мучеником, кидали в нього камінням, нарешті, хтось схопив меч, наздогнав святого і відрубав йому голову.
Тіло великомученика з відрубаною головою лежало до вечора, ніхто з християн не наважувався взяти його. Вночі над ним було видно стовп світла і безліч палаючих смолоскипів; троє світлоносних чоловіків співали над тілом святого псалми і звершували кадіння. Один з євреїв, думаючи, що це християни прийшли взяти останки мученика, схопив лук і хотів пустити в них стрілу, але, пов’язаний невидимою силою Божою, застиг нерухомий.
З настанням ранку видіння зникло, а стрілець продовжував стояти завмерлим. Розповівши присутнім жителям міста про нічні події та покарання Боже, що спіткало його, він звільнився від невидимих уз. Дізнавшись про те, що трапилося, градоначальник дозволив поховати останки великомученика. Тіло було поховано біля місцевої церкви. Це сталося між 1330 і 1340 роками.
Капітан, що віддав святого Іоанна на муки, розкаявся і вирішив таємно відвезти мощі на свою батьківщину, але великомученик, з’явившись уві сні пресвітерові храму, перешкодив цьому. Через 70 років мощі були перенесені до столиці Молдо-Влахійского князівства Сочави і покладені в соборній церкві.
Читайте також
