ЯКІ ГОЛОВНІ УБОРИ В ЦЕРКВІ ДОПУСТИМІ ДЛЯ ЖІНОК, КРІМ ХУСТКИ?

Святий апостол Павло, говорячи про взаємини чоловіка та жінки, вказує, що на голові жінки має бути покров, як символ її підпорядкованості чоловікові (див.: 1 Кор. 11:3-15). Це означає, що не всім жінкам потрібен спеціальний головний убір при молитві в храмі, але тільки незаміжнім. Раніше, до речі, саме так – головним убором – у храмі і визначали, чи заміжня жінка, чи ні. І при цьому не встановлюється, яким саме він повинен бути – таким, що закриває всю голову і плечі або звичайним капелюшком.

У той же час ми розуміємо, що в храм приходять для молитви. Молитва – це ніщо інше, як спілкування з Богом. А для Бога не має значення, в чому ми приходимо в Його дім, для Нього важливіше – з чим ми туди приходимо, з яким серцем. І якщо жінка, яка йде на роботу повз храм, раптом відчула сильне бажання увійти в храм і помолитися, навіть якщо при цьому вона одягнена у штани і не має хустки на голові – це не привід, щоб не пускати її до храму.

З іншого боку, носіння головного убору жінкою під час богослужіння це певна традиція. Святий апостол Павло заповідає, що в Церкві «все має бути пристойним і чинним» (1 Кор. 14:40). Так, ми можемо знати, що жінка у храмі може молитися без головного убору. Але знання, за словами святого апостола Павла, надимають, і лише любов – наставляє (1 Кор. 8:1). Той же апостол дещо далі зауважує: «Бережіться, щоб ваша свобода не була спокусою для немічних» (1 Кор. 8:9). Якщо жінка йде в храм без головного убору, і при цьому розуміє, що цим може викликати обурення з боку зрілих «ревних» парафіянок, які не можуть без того, щоб не зробити комусь зауваження, але при цьому все одно робить по-своєму, як би кидаючи їм виклик – це вже не по-християнськи. Ще у V столітті блаженний Августин висловив головний принцип християнських взаємин: у головному – єдність, у другорядному – різноманіття, а у всьому – любов.

Головне, до чого ми закликаємося в Церкві – це до любові, її множення та поширення. Так, ми можемо робити багато речей, і це не буде гріхом з точки зору вчення Церкви. Але якщо при цьому якийсь наш впевнений вчинок стане спокусою для ближніх – тоді це вже не любов. А значить, від таких вчинків краще відмовитися.

Таким чином, відповідь на поставлене запитання може бути лише одна: жінка може приходити в храм у будь-якому головному уборі (і навіть без нього), але лише за однієї умови – якщо її зовнішній вигляд не спокушатиме інших парафіян.

Відповів Андрій Музольф, викладач Київської духовної академії.