ТОЙ, ХТО ДУШУ ЗА ХРИСТА ВІДДАВ

З давніх часів апостол зображується з левом. Це пов’язано із тим, що в його Євангелії Христос описаний, насамперед, як всемогутній Цар, Який прийшов у світ. Апостол від 70-ти, Марк, званий ще Іоанном-Марком, був родом з Єрусалима. Апостол Варнава доводився йому дядьком. Рідний дім Марка прилягав до Гефсиманського саду й після воскресіння Спасителя деякий час служив місцем зборів перших християн. Після зішестя Святого Духа на апостолів Марк узяв найактивнішу участь у справі проповіді Царства Небесного, що наблизилось.

Він став помічником первоверховних апостолів Петра і Павла в їхніх місіонерських працях. Декілька разів побував у Римі, пройшов із проповіддю острів Кіпр. Став свідком чуда, здійсненого апостолом Павлом на острові Паф, коли був уражений сліпотою волхв Еліма, який намагався відвернути проконсула Сергія від віри. Декілька разів відвідував Єгипет, проповідував у Антіохії, Селевкії, заснував із апостолом Петром Церкву в м. Вавилон у Месопотамії. (Із цього міста апостол Петро направив послання малоазійським християнам, у якому з любов’ю відгукувався про святого Марка, свого духов­ного сина.) Разом із апостолом Тимофієм Марк відвідав апостола Павла в Римі, де й написав святе Євангеліє.

Після цього праведник побував у Олександрії, де заснував християнське училище, з якого згодом вийшли знамениті отці та вчителі Церкви, зокрема Климент Олександрійський, святителі Діонисій, Григорій Чудо­творець. Апостол Марк запа­м’я­тався і як укладач чину Літургії для олександрійських християн. Ревний місіонер пройшов із проповіддю внутрішні області Африки, був у Лівії, Нектополі. У цей час він отримав повеління від Духа Святого йти до Олександрії. Прийшовши у місто, святий оселився у шевця Ананії, якому зцілив хвору руку. Ананія з радістю прийняв апостола і слухав його вчення, а потім з усім своїм домом прийняв Хрещення. Незабаром більшість жителів того району, де проживав швець, стали християнами. Коли про це стало відомо язичникам, вони обурилися й вирішили позбавити Марка життя. Дізнавшись про це, святий апостол поставив Ананію єпископом, а трьох християн — Малка, Савина та Кердіна — пресвітерами. Марка схопили, коли він звершував богослужіння.

Його побили й поволок­ли вулицями міста, кинувши до в’язниці. Вночі праведник удостоївся видіння Спасителя, Який укріпив його на подвиг. Уранці наступного дня апостола потягли на судилище, але дорогою він помер. Останніми словами сповідника були: «В руки Твої, Господи, віддаю дух мій». Язичники не заспокоїлися і розвели вогонь, щоб спалити останки святого. Однак прогуркотів грім, сонце померкло й задвигтіла земля. Натовп розбігся, а християни змогли поховати тіло улюбленого вчителя. Це сталося у 63 р. Через 250 років над мощами апостола було побудовано церкву, а у 820 р. святі останки перенесли до Венеції і поклали у спеціально побудованому для цього храмі, де знаходяться й до сьогодні.