РОЗКЛАД БОГОСЛУЖІНЬ НА КВІТЕНЬ
Обставини, за яких святому благовірному великому князю Олександру Невському довелось правити Руссю, вимагали від нього не лише таланту правителя держави, але й непересічних особистих якостей. Для порятунку Русі св. Олександру потрібно було водночас проявити відвагу воїнську та смирення чернецьке.
Батьком св. Олександра був Ярослав (у святому хрещенні Феодор), “князь лагідний, милостивий та людинолюбний”. Йому першому довелось стверджуватись великим князем Київським в Орді. У рукописних святцях його записано до числа святих.
Старший брат св. Олександра святий благовірний князь Феодор відійшов до Господа в 1233 р. у 15-річному віці. Після смерті Феодора його наречена Феодулія, дочка св. Михаїла Чернігівського († 1246 р.), замученого за віру в Орді, будучи юною княжною, пішла в монастир і прославилася в чернечому подвигу як преподобна Єфросинія Суздальська.
Княжий постриг отрока Олександра, що ним князя посвячували на воїнське служіння Вітчизні, звершив свт. Симон, єп. Суздальський, один з укладачів Києво-Печерського Патерика, нетлінні мощі якого знаходяться у Ближніх Печерах Києво-Печерської Лаври.
У 1236 р. св. Олександр був поставлений батьком на самостійне князювання у Новгороді, а в 1239 р. св. Олександр взяв шлюб. Ярослав благословив молодих Феодорівської іконою Божої Матері, яка, за переказами, була написана св. апостолом Лукою. З того часу ця ікона постійно була при св. Олександрі. Пізніше в пам’ять про нього її було взято з Городецького монастиря, де помер св. Олександр Невський, його братом, великим князем Василієм, та перенесено в Кострому. Нещодавно ця ікона Божої Матері, за особистою ініціативою В.Ф. Януковича, з Хресним ходом була пронесена всією територією України (з 13 вересня до 19 жовтня).
Скориставшись зручним моментом — розрухою та хаосом, які панували в Київській Русі у зв’язку з татаро-монгольським нашестям, в 1240 р. шведи, відповідаючи на заклик папи, наважились розпочати хрестовий похід проти Русі. Очолив його майбутній правитель Швеції та засновник Стокгольма Ярл Біргер.
Після молитви в храмі св. Софії 19-річний св. Олександр звернувся до своїх воїнів зі словами, що стали девізом для всіх майбутніх поколінь: “Не в силі Бог, а в правді”. І з невеликою дружиною та твердою надією на Бога князь пішов на ворогів.
Напередодні битви сталося чудесне знамення: воїн Пелгуй, який стояв на варті, бачив на світанку човен, що плив по морю, і в ньому святих страстотерпців Бориса і Гліба в багряному одязі. І сказав Борис: “Брате Гліб, звели гребти, допоможемо родичу своєму Олександру”. Коли Пелгуй повідомив про видіння прибувшого князя, св. Олександр наказав нікому не розповідати про чудо, а сам, підбадьорений, мужньо повів військо на шведів.
Згідно з літописом, Ангел Божий невидимо допомагав православному воїнству. Коли настав ранок, на іншому березі річки Іжори, куди не могли пройти руські воїни, була величезна кількість вбитих ворогів. За цю перемогу на Неві народ прозвав св. Олександра Невським.
Остаточною ж поразкою хрестового походу можна вважати Льодове побоїще. У 1242 р. св. Олександр Невський на березі Чудського озера переміг німецьких рицарів. З цього часу ім’я св. Олександра прославилось на всій Святій Русі і, як говорить літопис, у всіх країнах, до моря Єгипетського і до гір Араратських, по обидва боки Варязького моря і до великого Риму.
Не досягши своєї мети воєнним шляхом, папа робить спробу мирного запровадження унії на Русі. У 1248 р. його посли прийшли до св. Олександра Невського з такою пропозицією та викладом католицького віровчення. Св. Олександр Невський був єдиним православним правителем в Європі, який не пішов на компроміс з Католицькою Церквою.
Проявивши свій військовий талант на заході, св. Олександр Невський такою ж мірою проявив мудрість державного діяча на сході. Тогочасні обставини примусили його всю свою подальшу діяльність спрямувати на укріплення дружніх стосунків з Золотою Ордою, що були необхідні для відновлення Русі. Незабаром його батька, великого князя Ярослава, отруїли під час його перебування в Монголії. Він помер в муках, лише на десять днів переживши св. Михаїла Чернігівського, з яким колись мало не поріднився. У 1252 р. велике княжіння отримує св. Олександр Невський і своєю політикою в орді добивається того, що формально перебуваючи в залежності від татар, фактично стає незалежною державою.
Через виникнення в Орді політичної кризи та народного хвилювання в Суздальській землі, в 1262 р. св. Олександр Невський відправляється в свою останню дипломатичну місію на схід. У результаті, майбутнє Русі було врятоване і обов’язок перед Богом виконаний. Але й силі були віддані всі. Дорогою назад св. Олександр Невський смертельно захворів (є версія, що його, як і батька, отруїли). Не доїжджаючи до Володимира, князь-подвижник віддав свій дух Господу, прийнявши в Городецькому монастирі святу чернечу схиму з іменем Олексій. Це було 14 листопада 1263 р.
А 23 листопада при похованні його в Рождественському монастирі було явлене Богом чудо. Коли тіло св. Олександра Невського було покладене в раку, економ Севастіан та митрополит Кирил хотіли розжати йому руку, щоб вкласти йому напутню духовну грамоту. І в цей момент князь, як живий, сам протягнув руку і взяв грамоту з рук митрополита. “І охопив їх жах, і ледве відійшли від гробниці його. Хто не здивується тому, якщо був він мертвий і тіло було привезене здалеку в зимовий час”. Так прославив Бог свого угодника. І вже в 1280-х роках у Володимирі починається шанування Олександра Невського як святого, а загальноцерковне прославлення його відбулось при свт. Макарії на Московському Соборі 1547 р.
У 1724 р. Петро І заснував у Петербурзі монастир на честь великого співвітчизника (нині Олександро-Невська лавра) та звелів перевезти туди останки князя. Він же постановив святкувати пам’ять св. Олександра Невського 30 серпня в день укладення переможного Ніштадського миру зі Швецією. В 1725 р. імператриця Катерина І встановила орден св. Олександра Невського, який був однією з найвищих нагород Російської імперії до 1917 р.
Ім’я св. Олександра Невського завжди ототожнювалось в народній пам’яті з самовідданим служінням Вітчизні. У роки Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. на кошти віруючих Православна Церква організувала і передала в Червону Армію авіаційну ескадрилью імені св. Олександра Невського. Влітку 1942 р., коли фашистські війська рвалися до Сталінграда і вирішувалась доля країни, було встановлено орден Олександра Невського, яким нагороджувались командири за проявлену особисту відвагу та організацію успішних дій своїх частин.
Читайте також
