ДВА НОВИХ СВЯТИХ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ: ХТО ВОНИ?

У православних два нових святих небесних покровителя – святитель Іоанникій і преподобний Вассіан.

Митрополит Іоанникій, в миру Іван Максимович Руднєв (1826-1900), народився в сім’ї бідного дячка у Новосільскому повіті Тульської губернії (нині Орловська область). Навчався в Тульській духовній семінарії, у 1849 році закінчив курс Київської духовної академії і 11 жовтня того ж року прийняв чернечий постриг.21 грудня 1854 року возведений у сан архімандрита. 12 червня 1861 року хіротонісаний во єпископа Виборзького, вікарія Санкт-Петербурзької єпархії, із залишенням на посаді ректора. З 12 січня 1864 року – єпископ Саратовський і Царицинський. З 13 липня 1873 року – єпископ Нижегородський і Арзамаський. 14 лютого 1877 року возведений у сан архієпископа.

З 8 грудня 1877 року – архієпископ Карталинский і Кахетинський, Екзарх Грузії. З 27 червня 1882 року – митрополит Московський і Коломенський. З 17 листопада 1891 року – митрополит Київський і Галицький.

У всіх єпархіях, в яких він єпископствував, ним були організовані будинки для вдів і сиріт духовного відомства, свічкові єпархіальні заводи, доходи з яких йшли на утримання семінарій і училищ, училища для дівчат духовного звання, гуртожитки для своєкоштних учнів духовних училищ і семінарій.

Схиієромонах Вассіан Сліпий (Балашевич) народився у 1745 році в бідній родині міщан. У дитинстві уникав ігор, щодня відвідував храм, рано навчився грамоті, любив читати житія святих. В юності збирався піти в монастир, але в 1764 році, за бажанням батьків, одружився. Через кілька років дружина Балашевича померла, залишивши на піклування вдівця двох дочок.

Балашевич переселився з дітьми до Києва. Після того як одна дочка вийшла заміж, а інша прийняла постриг з ім’ям Паїсія, їхній батько у 1793 році був прийнятий послушником до Видубицького монастиря. 21 червня 1799 року він був пострижений в мантію з ім’ям Вавило. У тому ж році був призначений насельником Ржищівського монастиря.

4 березня 1800 року отець Вавило був висвячений у сан ієродиякона, 22 липня – в ієромонаха. Серед його близьких друзів в академії були Афанасій Галінський, згодом архімандрит Авксентій, намісник Києво-Печерської лаври, і церковний композитор Артемій Ведель.

У 1802 році Вавило був пострижений у велику схиму з іменем на честь Преподобного Вассіана Константинопольського. Він залишив посаду скарбничого Лаври і, віддалившись у Китаївську обитель, ніс послух духівника братії.

До 1802 року у святого відкрилося захворювання очей, потім, осліплий, він був переведений до лікарняного корпусу Києво-Печерської Лаври, де почалося його старече служіння. Духовна досвідченість приваблювала до нього як простих прочан, так і членів царської родини.

1 червня 1816 року старця відвідав великий князь Миколай Павлович (згодом імператор Миколай I), пізніше в тому ж році – імператор Олександр I. За переказами, імператор увійшов в келію Вассіана без попереднього сповіщення не відкриваючи себе, але старець впізнав його. Імператор сповідався, на наступний день подарував святому діамантовий наперсный хрест (перед смертю старець передав хрест до ризниці лаври).

У 1827 році Вассіан тяжко захворів і зачинився в келії, приймаючи лише близьких учнів. Там він і спочив.