РОЗКЛАД БОГОСЛУЖІНЬ НА КВІТЕНЬ
16 січня Православна Церква відзначає пам’ять святого мученика Гордія.
Це були часи, коли публічне сповідування Іісуса Христа Господом неминуче тягло за собою публічне засудження, приниження і ганебну мученицьку смерть. Люди опинялися за ґратами лише тому, що бездоказово підозрювалися у симпатіях до християн. Тюрми були переповнені, міста порожніли, а пустелі наповнювалися втікачами, які не бажали опинитися у руках катів. Такий стан справ був характерний для східної частини Римської імперії у першій половині IV ст., за правління Лікінія.
Він був співправителем святого рівноапостольного імператора Костянтина, який правив західною частиною країни. Більше того, Лікіній мав родинні зв’язки з Костянтином і отримав у дружини його сестру за умови терпимого ставлення до християн, проте обіцянки не дотримав.
Тоді ж своїм доброчесним життям прославив Господа святий мученик Гордій. Він був сотником римської армії. Бажаючи вірою і правдою служити імператору, він не зміг примиритися із пануючим беззаконням. Праведник залишив усе, що мав: родичів, друзів, багатство, вважаючи, що краще перебувати в оточенні диких звірів, ніж жити в одному місті з ідолопоклонниками й людьми, які потопають у брехні. Наставником святого став Дух Істини. Гордій почав готуватися до війни з богоборчими силами, озброївшись постом і постійною молитвою. Ще не так давно він застосовував свої фізичні сили для боротьби з ворогами вітчизни, тепер же йому довелося готуватися до найскладнішого протиборства — з ворогом роду людського.
У 320 р. в усіх містах східної частини Римської імперії готувалися до святкування на честь язичницького бога війни Марса. В одному з міст, влада якого уславилася особливою жорстокістю до християн, було організовано святкові вистави з найширшим розмахом. Це привернуло увагу багатьох людей. Серед них опинився і Гордій, який звернувся до присутніх із проповіддю про Христа. Свій сповідницький подвиг він почав словами пророка Ісайї: Мене знайшли ті, що не шукали Мене (Іс. 65: 1). Під час промови праведника язичники почали обурено вимагати заарештувати зухвалого проповідника, тоді як християни аплодували йому. Почалося сум’яття. «Я повернувся, щоб своєю справою показати, що сповідую Іісуса Христа, мою надію і захист», — продовжував Гордій. Ці слова розлютили начальника міста, і він наказав віддати святого на жорстокі муки. Сповідник стійко витримував усі тортури, звертаючись до Бога: «Не боятимуся зла, бо Ти зі мною». Тоді правитель вирішив перемогти сповідника хитрістю, запропонувавши йому славу, гроші та владу. Гордій лише посміявся над цим, сказавши: «Невже ти можеш дати мені що-небудь таке, що могло б бути краще за Царство Небесне?». Після цього було дано наказ відтяти святому голову. Усі ці події відбувалися на очах у багатьох людей. Друзі та родичі Гордія стали благати його хоча б тільки на словах зректися Христа, серцем продовжуючи вірувати в Нього. Гордій відповів: «Хіба ви не чули слів Господніх — а хто зречеться Мене перед людьми, зречусь того і Я перед Отцем Моїм Небесним (Мф. 10: 33)?». Перехрестившись, мученик без страху попрямував до ката й сам поклав голову на плаху…
Читайте також
