Святий мученик Юліан постраждав за царювання Антоніна Пія (138-161) в італійській провінції Кампанії.
Правитель Флавіан дав наказ розшукувати християн і приводити до нього на суд. У той час з Далмації прибув в Кампанію юний християнин Юліан. Зустрівши воїнів правителя, він привітав їх словами: “Мир вам, браття!” Воїни почали допитувати його: звідки він і яку віру сповідує. Юліан, бажаючи постраждати і померти за Христа, безстрашно зізнався, що він християнин. Воїни здивувалися мужності юнаки, але, виконуючи наказ, зв’язали і повели його до правителя. “Подивимося, – говорили вони, – наскільки вірні твої слова, що хочеш померти за Розіп’ятого”.
Переносячи побої, святий молився Господу, щоб Він дарував йому сили зазнати муки до кінця. Молитва була почута, і він почув Голос: “Не бійся, Юліан, Я буду з тобою і дам тобі сили і мужність”. Святий юнак був ув’язнений у темницю, відому як “Холодний рів”, в якій його тримали сім днів без їжі і води. Ангел Божий приносив їжу і зміцнював сповідника.
На наступному допиті правитель докоряв святого, кажучи, що соромно такому красивому юнакові поклонятися Розіп’ятому на Хресті, і переконував принести жертву ідолам. Святий Юліан сміливо відповідав, що готовий померти за істинну віру. Правитель наказав прив’язати юнака до дерева і бити його. Мученик став молитися і знову почув Голос: “Не бійся, Юліан, стій мужньо”. Святий Юліан, звернувшись до людей, стоявших навколо, сказав: “Слухайте, окаянні, не надійтеся на своїх богів, яких ви зробили своїми руками. Пізнайте Бога, Який створив з нічого Небо і землю”. Після його слів звернулося до віри в Христа більше 30 чоловік, а святого знову відвели в темницю.
Вранці, коли почалися нові катування, повідомили, що храм язичницького бога Серапіса разом з ідолом розпався. Всі здивувалися і злякалися, а християни зраділи і прославили Христа Бога. Язичники ж приписали це чародійству Юліана і зажадали його якнайшвидшої кари. Вбивство святого юнака вирішили зробити на місці зруйнованого язичницького храму. Перед стратою святий Юліан став на коліна і помолився, дякуючи Господу, що сподобив його прийняти смерть за Святе Його Ім’я. Втретє почув він Голос, який закликав до Царства Небесного. Святого мученика усікли мечем, і він відійшов до Господа, Якого полюбив більше тимчасового життя.