
Святий Олексій народився у Києві в 1840 році і з народження був німий. Коли йому виповнилося 13 років, митрополит Київський Філарет покликав їх з матірʼю на пасхальну всеношну. Ієрарх двічі вітав їх словами: «Христос Воскрес!» – і хлопчик відповів: «Воістину Воскрес!»
З цього часу він заговорив. У 1857 році він став послушником в Києво-Печерській лаврі, при друкарні. У 1872 році прийняв постриг з імʼям Олексій. Після постригу він ніс послух у Першому Лікарняному монастирі при Лаврі. Тут його висвятили в сан ієродиякона, а через два роки – в сан ієромонаха.
Отець Олексій прожив в Лаврі понад 38 років, але змушений був покинути улюблену обитель через наклеп і переслідування двох невдячних жінок, яким він багато робив добра. Його перевели на чотири роки у Спасо-Преображенську, а потім і в Голосіївську пустинь, приписані до Лаври.
В Голосієво преподобний Олексій прожив 21 рік три місяці і 24 дні і, несучи послух духівника і ризничого. Саме у Голосіївській пустині в повній мірі настав розквіт духівничої діяльності преподобного і яскраво розкрилися духовні дарування священника, яких удостоїв його Господь: молитви, прозорливості і мудрості, але найбільше – дар розради стражденних.
Святий Алексій також був духівником Київських митрополитів Іоанникія і Флавіана. Бог нагородив його даром прозріння, який він використовував, щоб спонукати своїх відвідувачів до покаяння.
Алексій Голосіївський був прославлений у лику святих у 1993 році. У тому ж році були знайдені його мощі, які нині відкриті для поклоніння в Свято-Покровському Голосіївському чоловічому монастирі Києва.