26 квітня 2019 року, на парафії Різдва Христового звершено послідування Царських Часів та вечірню з виносом Плащаниці.
Вершина та серце церковного року — тридення від Страсної П’ятниці до світлої Пасхи. Цими днями Православна Церква молитовно переживає центральні події історії нашого спасіння: перехід Сина Божого від Хреста через зішестя у пекло до Воскресіння з мертвих. Ісуса Христа було розіп’ято напередодні єврейської пасхи, а воскрес Він у перший день після суботи, який у деяких мовах згодом дістав назви дня воскресного. У пасхальні дні християни не тільки згадують головні події з життя Ісуса Христа. Ми також святкуємо і наш перехід від рабства гріху до свободи дітей Божих та водночас від смерті до воскресіння та справжнього життя.
Вранці Великої П’ятниці в храмі на честь Різдва Пресвятої Богородиці нашої парафії духовенство звершило послідування Царських часів.
Вони називаються так тому, що у Візантії на них приходив імператор, який зазвичай часи пропускав. На кожному з Царських часів читаються особливі псалми, старозавітне пророцтво, Апостол і Євангеліє — по черзі на кожному часі з кожного євангеліста.
Після Царських часів була звершена вечірня.
На службі було прочитане пророцтво Ісаї про страждаючого Месію, який “виправдає гріхи багатьох та понесе їх на Собі”. Апостольське читання з послання до Коринтян, що говорить про значення Хреста Христового: “Слово про Хрест для тих, хто гине, є безглуздя, а для нас, що спасаються, є сила Божа”. Євангельське читання про страждання та смерть Спасителя складане з розповідей різних євангелістів.
Наприкінці вечірні з вівтаря вбула винесена та покладена на середині храму Плащаниця.
Символічно це означає зняття тіла Ісуса з Хреста та його поховання. Плащаниця — це великого розміру плат, на якому зображене покладене у гроб тіло Спасителя. Спочатку до богослужбового вжитку в Візантії увійшов “воздух” – прямокутний покров для Святих Дарів, яким покривали Євангеліє під час процесії входу. А сам термін “плащаниця” увійшов до слов’янських книг тільки з кінця XVI століття.
Після винесення Плащаниці перед нею духовенство прочитало канон “на плач Пресвятої Богородиці” авторства Симеона Логофета.
[Not a valid template]