ТРЬОХ УБИТИХ В ОПТИНІЙ ПУСТИНІ ІНОКІВ МОЖУТЬ КАНОНІЗУВАТИ

Монастир Оптина пустинь в даний час веде збір свідчень допомоги після молитовних звернень до трьох убитих на Великдень 1993 року ченців Оптиної пустині, їхня можлива канонізація – «в руках промислу Божого», – заявив настоятель Оптинського подвір’я в Москві, прес-секретар Синодального відділу по монастирях і чернецтва архимандрит Мелхиседек (Артюхін). Про це повідомляє РИА Новости.

У квітні 1993 року, на Великдень, в Оптиній пустині були вбиті три насельника цього монастиря: ієромонах Василій (Росляков), чернець Трохим (Татарніков) і чернець Ферапонт (Пушкарьов). Затриманий після злочину Микола Аверін повідомив слідству, що отримав «наказ від диявола».

Відповідаючи на питання про те, наскільки велике серед віруючих шанування трьох убитих ченців, і чи можливо припустити, що в майбутньому вони будуть канонізовані, архімандрит Мельхиседек зазначів, що «у Господа в Євангелії є такі слова: “дерево пізнається по плоду”».

«Є багато випадків реальної допомоги за молитвами цієї оптинської братії, ведеться вже цілий літописний звід, і тому все покаже час. Але те, що є факт мученицької кончини на Великдень 1993 року, – це вже якесь свідоцтво про їхнє святе, праведне життя», – сказав співрозмовник агентства.

Настоятель оптинського подвір’я також порадив звернутися до книги «Пасха красна», що розповідає про шляхи трьох іноків до Христа і їхнє життя в монастирі, зазначивши, що «ті, навіть найкоротші відомості, які вдалося зібрати по крихтах, вже багато про що говорять».

«Причому кожен з них – і ієромонах Василій, і чернець Трохим, і чернець Ферапонт – прийшов до Бога з невіруючої сім’ї. Це теж цікаво нам, в XXI столітті, – як вони з XX століття приходили до Христа. Кожен – своїм шляхом, але це теж корисно знати для нашого людського, духовного досвіду. А щодо канонізації – тут усе в руках промислу Божого», – сказав архимандрит Мелхиседек.

Разом з тим він зазначив, що «шанування реальне теж є», що виражається, наприклад, у тому, що люди, які приїжджають в Оптину пустинь, обов’язково йдуть до каплиці, де знаходяться могили ієромонаха Василія, ченця Трохима і ченця Ферапонта. «Надгробні дерев’яні хрести в ній всі обвішані записками з тими чи іншими молитовними зверненнями», – додав священнослужитель.

За його словами, те ж саме можна було спостерігати у свій час і у каплиці Ксенії Петербурзької на Смоленському кладовищі. «Каплиця, де була похована свята, безбожною владою була обнесена парканом, і віруючі не мали до неї доступу. Але паркан був весь в цих записках і свідчив про молитовне шанування святої. Врешті-решт, пройшов якийсь час, і блаженна Ксенія стала святою Руської Православної Церкви, і не тільки руською, але й вселенською святою. Тому все – справа часу і справа промислу Божого», – уклав представник Церкви.