СРІТЕННЯ ГОСПОДНЕ

15 лютого, в день свята Срітення Господа і Бога і Спаса нашого Іісуса Христа на нашій Парафії звершено дві Божественні літургії.

Ранкову Літургію в храмі на честь Різдва Пресвятої Богородиці звершили протоієрей Василій Попович та ієрей Георгій Малета.

Після богослужіння було звершено загальний молебень з чином освячення свічок.

Пізню Літургію в храмі на честь Трьох святителів очолив настоятель храму протоієрей Василій Біляк у співслужінні прот. Василія Вовчка та прот. Миколая Гичко.

Після читання Євангелія за кожним богослужінням з проповіддю до прихожан звернувся протоієрей Віктор Губицький.

15 лютого ми згадуємо події, описані в Євангелії від Луки. Стрітення відбулося через 40 днів після Різдва Христового.

У іудеїв того часу було дві традиції, пов’язаних з народженням в сім’ї дитини. По-перше, жінка після пологів не могла з’являтися в Єрусалимському Храмі сорок днів (а якщо народилася дівчинка – то і всі вісімдесят). Як тільки термін закінчувався, мати повинна була принести в Храм очистительну жертву. У неї входили однорічне ягня і голубка. Якщо сім’я була бідною, замість ягняти теж приносили голубку, виходило дві горлиці або два пташеняти голубиних.

По-друге, якщо в сім’ї первістком був хлопчик, батьки на сороковий день приходили з новонародженим в Храм – для обряду посвячення Богу. Це була не просто традиція, а закон Моісеїв: його іудеї встановили в пам’ять виходу євреїв з Єгипту – визволення від чотиривікового рабства.

І ось, Марія і Йосип прибули з Віфлеєму в столицю Ізраїлю Єрусалим. З сорокаденним Богонемовлям на руках вони ступили на поріг Храму. Сім’я жила небагато, тому очисною жертвою Богородиці стали два голуби. Пречиста Діва вирішила принести жертву із смирення і поваги перед іудейським законом, незважаючи на те, що Іісус з’явився на світ в результаті непорочного зачаття.

Після здійснення обряду Святе Сімейство вже прямувало до виходу з Храму, але тут до них підійшов дуже старий чоловік, мабуть, найстаріша людина в Єрусалимі. Його звали Симеон. У перекладі з староєврейської «šim’on» означає «слухання». Праведник узяв Немовля на руки і радісно вигукнув: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля».

За переказами, на момент зустрічі з Христом Симеону було більше 300 років. Він був шанованою людиною, одним із сімдесяти двох вчених, яким доручили здійснити переклад Святого Письма з єврейської на грецьку. Переклад Септуагінти був зроблений на прохання єгипетського царя Птолемея II Філадельфа (285-247 до н.е.).

Цієї суботи старець виявився в Храмі невипадково – Святий Дух привів його. Багато років тому Симеон здійснював переклад книги пророка Ісаї і побачив загадкові слова: «Се Діва в утробі зачне, і родить Сина». Як діва, тобто незаймана, може народити? Вчений засумнівався і хотів виправити «Діва» на «Жінка». Але йому з’явився Ангел і не просто заборонив змінювати слово, але сказав, що Симеон не помре, поки особисто не переконається, що пророцтво істинно. Про це пише євангеліст Лука: «Він був муж праведний та побожний, що чекав утіхи Ізраілевої і Дух Святий був на ньому. Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерті, допоки не побачить Господа Христа» (Лк. 2:25-26).

І ось, цей день настав. Здійснилося те, що учений муж чекав все своє непосильно довге життя. Симеон узяв на руки Немовля, народженого від Діви, – а значить, пророцтво Ангела виповнилося. Старець міг спокійно померти. «Нині відпускаєш раба Твого, Владико…» Церква назвала його Симеоном Богоприїмцем і прославила як святого.

Єпископ Феофан Затворник писав: «В особі Симеона весь Старий Завіт, неспокутуване людство, з миром відходить у вічність, поступаючись місцем християнству…». Спогад про цю євангельську історію кожен день звучить в православному богослужінні. Це Пісня Симеона, або інакше – «Нині відпускаєш».