
17 березня 2024 року, у Неділю Сиропусну, спомин Адамового вигнання, прощену неділю, у храмах парафії на честь Різдва Христового звершено дві Божественні Літургії.
Перед початком посту Церква нагадує нам про вигнання Адама і Єви з раю за гріхопадіння. Втрата ними безневинного блаженного стану гідна сліз і покаяння. Горе, в яке скинуло людство пристрасть себелюбства і гордості є нагадуванням того, наскільки є важливими в справі благочестя і спасіння піст та інші справи самопожертви, і якими є небезпечні плотські гріховні задоволення.
Ранкову Літургію в храмі на честь Трьох святитетелів Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоустого звершив протоієрей Миколай Гичко у співслужінні ієрея Богдана Махонько.
Після богослужіння був звершений водосвятний молебень.
На літургії в недільний день Сиропусної седмиці словами Євангелія Церква благовіствує нам про те, що потрібно нам для отримання від Бога прощення гріхів під час посту, і як потрібно постити. Вона повчає нас, що для отримання від Бога прощення наших гріхів нам самим потрібно спочатку пробачити ближніх, які згрішили проти нас. Господь говорить в Євангелії: «бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний» (Мф. 6, 14).
Пізню Божественну літургію в храмі на честь Різдва Христового звершив настоятель храму протоієрей Василій Біляк у співслужінні протоієрея Віктора Губицького.
Зі словами проповіді за кожним з богослужінь звернувся ієрей Іоанн Лабатій.
Під час богослужіння була піднесена сугуба молитва за мир в Україні.
Після Літургії духовенство звершило просительний молебень.
Істинний піст полягає в нелицемірному і щирому дотриманні церковних правил посту не перед очима ближніх, а перед очима Бога Серцезнавця, не тільки в тому, щоб не їсти заборонену їжу, а й в духовному вдосконаленні своєї особистості, очищенні своєї душі від усякого гріха, і наближенні її до Господа. Піст, за словами Євангелія є найбільш зручним часом для здобування духовних скарбів. Він вчить нас стриманості. В піст ми привчаємося стримуватися від примхи плоті, яка завжди прагне бути головною над духом, пригнічує всі духовні прагнення. Як писав святитель Лука Кримський (Войно-Ясенецький): «Плоть не веде нас до добра, вона є джерелом більшості гріхів і спокус. В догоджанні плоті – сущність більшості гріхів. І якщо осмисливши це, ми змушуємо нашу плоть постити, якщо позбавляємо її смачних чисельних страв, примушуємо задовольнятися найменшим, то цим ми отримуємо перемогу над нею, усуваємо те, що заважало нам жити духовним життям, даємо свободу духові, окриляємо його в його прагненні до всього святого, небесного, піднесеного».






