18 лютого 2017 року, у Вселенську батьківську суботу, у храмі на честь Трьох Святителів парафії Різдва Христового звершено Божественну літургію.
Богослужіння звершив клірик храму прот. Василій Попович у співслужінні диякона Георгія Малети.
Цей день в церковному календарі має, також, назву М’ясопусна або Поминальна субота.
М’ясопусна — бо вже за день, з понеділка, припиняється вживання м’яса.
Поминальна — тому що цього дня Церква особливо молиться про тих, хто помер та не отримав з якихось причин належного церковного відспівування.
В посланні апостола Павла, яке читається цього дня, серед інших, є такі слова:
«Браття! Не хочу залишити вас у невіданні про померлих, щоб ви не впадали у скорботу, як інші, що не мають надії. Бо коли ми віруємо, що Ісус помер і воскрес, то й померлих у вірі в Ісуса Бог приведе з Ним…»
А в Євангелії від Іоанна Господь Іісус Христос запевняє:
«Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має життя вічне, і на суд не приходить, але перейшов від смерті в життя…
…Настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; і вийдуть ті, хто творив добро, у Воскресіння життя, а ті, хто чинив зло – у воскресіння суду… Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний є, бо не шукаю Моєї волі, але – волі Отця, Котрий послав Мене…»
За Літургією було піднесно заупокійні молитви за всіх від віку спочил православних християн.
Святитель Афанасій Сахаров, розмірковуючи про сенс Батьківських субот, під час яких поминаються усі спочилі — від наших днів до Адама, серед іншого зауважує: «Якщо б усі православні християни почали б молитися виключно тільки про своїх близьких родичів і друзів, якою б, за словом Євангелія, була б їхня винагорода? Адже й грішники люблять тих, хто їх любить…
А головне – в тому разі, коли кожний молився б лише за своїх, поминання тривало б недовго – кілька десятиліть після смерті, лише доти, доки живі ті, хто знав і любив нас… Але саме для того, щоб подолати невблаганний час та помолитися дійсно за всіх од віку спочилих, навіть за тих, чиї імена вже стерлися з людської пам’яті століттями минулого, і встановлено в Православній Церкві традицію Батьківських поминальних субот».
Після відпусту духовенство звершило Панахиду за померлими.