26 ТРАВНЯ ЦЕРКВА ВШАНОВУЄ СВЯТУ ГЛИКЕРІЮ

Свята Гликерія мученицьки постраждала за Христову віру у II столітті під час гоніння на християн імператора Антоніна. Вона походила із знатного роду, батько її Макарій був градоначальником Риму, згодом він переселився до Фракійського міста Троянополя.

Свята Гликерія рано втратила батька та матір. Зблизившись з християнами, вона звернулася до істинної віри і щодня відвідувала храм Божий. Правитель Троянополя Савін, отримавши імператорський наказ про примус християн до принесення жертв ідолам, призначив для жителів міста день загального поклоніння ідолу Зевсу.

Свята Гликерія твердо вирішила постраждати за Христа і розповіла про свій намір християнам, просила їх молитися про те, щоб Господь послав їй твердість до перенесення страждань. В день свята Зевса свята Гликерія, накресливши на своєму чолі знамення Хреста, прийшла до капища; свята піднялася на узвишшя у променях сонця, зняла покривало з голови, показавши всім святий Хрест, накреслений на її чолі.

Вона гаряче молилась до Бога, щоб Він напоумив язичників та знищив кам’яного ідола Зевса. Раптово почувся грім, статуя Зевса впала та розбилась на дрібні частини. Розлючений правитель Савін разом з жерцями наказали народу побити святу Глікерію камінням, але кинуті камені не торкнулися святої. Святу Гликерію кинули в темницю, куди до неї прийшов християнський священик Філократ та зміцнив мученицю перед її майбутнім мученицьким подвигом.

Вранці, коли розпочались катування, раптово серед мучителів з’явився Ангел, і всі вони попадали на землю, охоплені жахом. Коли видіння зникло, то за наказом Савіна, який ледь здобув дар мови, святу знову відвели до в’язниці, двері якої міцно замкнули та запечатали особистим перснем правителя, щоб ніхто не зміг до неї проникнути.

Під час ув’язнення Ангели Божі приносили святій Гликерії їжу та пиття. Через багато днів Савін прийшов до темниці і сам зняв печатку. Увійшовши до святої, він був вражений, побачивши її живою і здоровою. Вирушивши до міста Іраклії, Савін наказав вести туди ж і святу Гликерію. З цього міста вийшли їй назустріч іраклійські християни з єпископом Дометієм на чолі, який перед усіма виголосив молитву Господу про зміцнення святої в мученицькому подвигу.

В Іраклії святу Гликерію кинули у розжарену піч за відмову принести жертву ідолам, але вогонь в ній одразу згас. Тоді правитель, у божевільній люті, наказав здерти з голови святої Гликерії шкіру. Потім оголену мученицю кинули в темницю на гостре каміння, вона ж безперервно молилася, і опівночі у в’язницю з’явився Ангел та зцілив її рани.

Тюремний наглядач Лаодикій, що прийшов вранці за святою, спочатку її не впізнав, думаючи, що мучениця зникла, і хотів себе вбити, боячись покарання, але свята Гликерія зупинила його. Вражений чудом, Лаодикій увірував в Істинного Бога і просив молитов святої, щоб і йому постраждати і померти за Христа разом із нею. «Йди за Христом і ти спасешся», – відповіла йому славна мучениця.

Лаодикій поклав на себе узи, якими була пов’язана свята, і на суді оголосив правителю та всім присутнім про чудесне зцілення святої Гликерії Ангелом та сповідав себе християнином. Новий обранець Божий був негайно усічений мечем.

Християни, таємно взявши його останки, з честю віддали їх похованню, а свята Гликерія була віддана на розтерзання звірам. З великою радістю вийшла вона на страту, але випущена на святу левиця смиренно підповзла до неї і, пестячи, лизала їй ноги.

Нарешті, свята звернулася з молитвою до Господа, просячи, щоб Він узяв її до Себе. У відповідь вона почула Голос із Небес, що закликав її до Небесного блаженства. В цей час на святу була випущена інша левиця, яка кинулася на мученицю та умертвила її, але не розтерзала.

Єпископ Дометій та іраклійські християни з честю поховали святу мученицю Гликерію. Вона постраждала за Христа близько 177 року. Святі мощі її прославилися витіканням цілющого мира.