АРХІЄПИСКОП СИЛЬВЕСТР ЗВЕРШИВ СОБОРНУ ЛІТУРГІЮ ПЕРЕДОСВЯЧЕНИХ ДАРІВ
12 березня 2016 року, напередодні Прощеної Неділі, в храмі на честь Трьох Святителів парафії Різдва Христового звершено вечірнє богослужіння.
Всенічне бдіння у співслужінні кліриків храму звершив настоятель Парафії протоієрей Василій Біляк.
Друга назва сьогоднішньої Неділі – « Неділя про Адамове вигнання» – походить від того, що в цей день у піснеспівах в стихирах на вечірні і на утрені і в каноні згадується вигнання з Раю Адама через гріхопадіння. У піснеспівах йдеться, що гріховний стан людства подібний стану вигнаного з Раю Адама. Перед початком Великого посту, готуючи до нього, Православна церква закликає до плачу і покаяння у своїх гріхах, як це робив вигнаний Адам. У Неділю увечері здійснюється вечірня і після неї повечір’я, в кінці якого відбувається Чин прощення: настоятель читає молитву, а потім просить вибачення у всіх християн, то ж саме роблять парафіяни. Таким чином, примирившись один з одним, православні християни починають поприще Великого посту. Унаслідок здійснення Чину прощення неділя Сиропусна має назву – Прощена неділя.
Піснеспіви Всенічного Неділі Сиропусної
| На церковнославянском(транслитерация) |
На русском |
|
| стихира |
глас 6 Се́де Ада́м пря́мо рая́, и сво́ю наготу́ рыда́я пла́каше: увы́ мне, пре́лестию лука́вою увеща́нну бы́вшу и окра́дену и сла́вы удале́ну! Увы́ мне, просто́тою на́гу, ны́не же недоуме́нну! Но о раю́, кто́му твоея́ сла́дости не наслажду́ся: ктому́ не узрю́ Го́спода и Бо́га моего́ и Созда́теля: в зе́млю бо пойду́, от нея́же и взят бых. Ми́лостиве ще́дрый, вопи́ю Ти: поми́луй мя па́дшаго. |
глас 6
Сел Адам напротив рая и свою наготу, сетуя, оплакивал: «Увы мне, обману лукавого поверившему, и ограбленному, и от славы удаленному! Увы мне, по простоте обнаженному и ныне недоумевающему! Но, о рай, больше я твоею роскошью не наслажусь, больше не увижу Господа и Бога моего и Создателя; ибо в землю отойду, из которой и был взят. Милостивый, Сострадательный, взываю Тебе: Помилуй меня падшего!» |
| кондак | глас 6
Прему́дрости наста́вниче, смы́сла пода́телю, нему́дрых наказа́телю, и ни́щих защи́тителю, утверди́, вразуми́ се́рдце мое́ Влады́ко. Ты даждь ми сло́во, О́тчее Сло́во, се бо устне́ мои́ не возбраню́, во е́же зва́ти Тебе́: Ми́лостиве, поми́луй мя па́дшаго. |
глас 6
Премудрости наставник, разума Податель, Учитель неразумных и нищих Защитник, утверди, вразуми сердце мое, Владыка. Ты дай мне слово, Отчее Слово, — ибо вот, я устам моим не возбраню взывать Тебе: «Милостивый, помилуй меня, падшего!» |
| икос | Се́де Адам тогда́ и пла́кася, пря́мо сла́дости рая́, рука́ма бия́ лице́, и глаго́лаше: Ми́лостиве, поми́луй мя па́дшаго
Ви́дев Адам а́нгела изрину́вша, и затвори́вша боже́ственнаго сада́ дверь, воздохну́в вельми́, и глагола́: Ми́лостиве, поми́луй мя па́дшаго. Споболи́ раю́ стяжа́телю обнища́вшему, и шу́мом твои́х ли́ствий умоли́ Соде́теля, да не затвори́т тя: Ми́лостиве, поми́луй мя па́дшаго. Раю́ вседоброде́тельный, всесвяты́й, всебога́тый, Ада́ма ра́ди насажде́нный, и ра́ди Е́вы заключе́нный, умоли́ Бо́га о па́дшем: Ми́лостиве, поми́луй мя па́дшаго. |
Сел Адам тогда и заплакал напротив рая сладостного, руками ударяя себя по лицу, и возглашал: «Милостивый, помилуй меня, падшего!»
Адам, увидев Ангела, его изгнавшего, и затворившего божественного сада дверь, восстенал громко и возглашал: «Милостивый, помилуй меня, падшего!» Сострадай, о рай, твоему владельцу обнищавшему, и шумом твоих листьев умоли Создателя, не затворять тебя: «Милостивый, помилуй меня, падшего!» |
no images were found
Читайте також
