Триває Страсна Седмиця, і нині – її другий день, Великий Вівторок. Кожен день на цьому тижні має назву Великого, відповідно до величезного значення для кожного християнина і всієї Церкви, адже ми згадуємо доленосні події з останніх днів земного життя Господа, Бога і Спаса нашого, Іісуса Христа.
ТРАДИЦІЇ
Традиції Великого вівторка – такі самі, як у Понеділка та Середи: під час богослужіння ще читається великопісна молитва преподобного Єфрема Сирина «Боже, Владико життя мого…» з колінопреклонінням і поклонами.
Звершується Літургія Напередосвячених Дарів (Григорія Двоєслова), під час якої вірні отримують Причастя заздалегідь освяченими Святими Дарами.
ЗМІСТ
У Великий Вівторок в церквах за богослужінням під час читання Євангелія лунають ті самі слова, які вимовив у вівторок після входження до Єрусалима Господь Іісус Христос, перебуваючи в Єрусалимському Храмі.
Востаннє слово Його проповіді лунало під склепінням головної святині Богом обраного народу, і це слово переконливо свідчило: Іісус – справжній Месія та Спаситель.
Ось лише декілька крилатих фраз з усього, сказаного Господом в той день:
«Віддавайте кесареве – кесарю, а Боже – Богу».
«Бог не є Бог мертвих, але – Бог живих».
«Возлюби Господа Бога Твого усім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і усім розумом твоїм: ця заповідь є найпершою; друга ж – подібна до неї: возлюби ближнього твого, як самого себе».
Звинувачуючи фарисеїв у славолюбстві і лицемірності, Господь закликає їх очистити не лише зовнішність, але, насамперед – серце від усілякої неправди. А своїм послідовникам нагадує: «Більшій з вас нехай буде вам слугою, бо всякий, хто сам себе звеличує, буде принижений».
***
У Великий вівторок Господь закликає нас до духовного пильнування і робить це через притчи.
Одна з них розповідає про мудрих і нерозумних дів, що очікували на прихід Жениха. Господь застерігає брати приклад з розсудливих дів, що приготували достатньо олії для очікування, і їхні світильники, зрештою, не згасли, коли Жених прийшов пізно вночі.
Основна думка цієї притчі закарбована в словах Христа: «Пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде!».
Інша притча – про таланти – вчить, що ми не маємо права закопувати в землю, але мусимо примножувати, вкладаючи Божі дари в щоденне життя та отримуючи плід духовний.
Саме у Великий вівторок Христос пророкує зруйнування Єрусалима і змальовує Страшний Суд, головним критерієм на якому будуть справи нашої любові до ближнього, у відношенні до якого ми проявлятимемо наше справжнє ставлення до Христа: «Так, як зробили одному з малих цих, Мені зробили».
http://orthodoxy.org.ua/