ЩО НЕОБХІДНО ЗНАТИ ПРО БОГОСЛУЖІННЯ СТРАСНОЇ СЕДМИЦІ?

На Страсному ж тижні Церква співстраждає Спасителю, супроводжує Його на Хресній дорозі, проживає Його муки на Хресті, смерть і зішестя в пекло.

Важливість переживання не могла не знайти відображення в особливостях богослужінь седмиці. Відповідно до Уставу, в перші три дні за богослужінням повністю прочитується Євангеліє. У парафіяльній практиці, звичайно, все Євангеліє за три дні прочитують нечасто, нерідко розподіляючи це читання на будні дні Великого посту, але навіть в цьому випадку Євангеліє від Іоанна прочитується цілком.

Починаючи з четверга страсні богослужіння набувають все більше особливостей, властивих виключно Страсному тижню. Так, у Великий четвер і Велику суботу здійснюється Літургія святителя Василія Великого, сувора урочистість якої найбільш відповідає настрою Страсних днів. У кафедральних соборах після закінчення Літургії Великого Четверга архієреї здійснюють чин омовіння ніг, омиваючи ноги священикам за прикладом Христа, Який омив ноги учням перед Тайною вечерею. Співи Літургії цього дня дають зрозуміти прочанам, що в момент богослужіння кожен з них – свідок і учасник тієї самої Тайної вечері, встановленої в цей день і що здійснюється щодня, за заповітом Христа, в Його спогад.

Утреня Великої П’ятниці не схожа ні на яке інше богослужіння. Залучаючи вірних до реальності Страстей Христових, Церква встановила на цій службі читання 12 уривків з Євангелія, що оповідають про взяття Спасителя під варту, неправедний суд над Ним, засудження на Хрест, Його розп’яття і Хресну смерть. У Велику П’ятницю, як найскорботніший день року, Літургія не звершується. Ми проводимо цей день в суворому пості і ввечері знову збираємося в храмі на вечірню, центральною особливістю якої є винесення для поклоніння Плащаниці Спасителя. По завершенні служби Плащаниця залишається на середині храму до кінця наступного дня.

На утрені Великої Суботи відбувається поховання Плащаниці. Ця служба наповнена вже не настільки скорботою, скільки спокою. Христос, тілом перебуваючи у гробі, душею сходить у пекло, виводячи звідти всіх, хто очікував визволення, і відкриваючи недоступне досі людині Царство Небесне. У суботу, старозавітний день спокою, спокою досягають праведні душі, відтепер спокій і блаженство доступні кожному, хто вірує в Христа і живе по вірі. У реальність цього спокою вводить нас богослужіння Великої Суботи.

Однак і цей спокій – не завершення богослужбового циклу Страсного тижня. Уже в цей день Церква дає вірним можливість частково доторкнутися до нової реальності – реальності Воскресіння. Богослужбовий день починається ввечері, і Літургія Великої суботи, яка в давнину звершувалася у вечірній час, одночасно є і вечірньою Свята свят – Пасхи Господньої. На ній вже співається урочистий гімн «Воскресни, Боже», вона вже звершується в білих, святкових, ризах, не залишає в душі скорботи. Після відпусту Літургії Великої Суботи ми наповнюємось лише одним почуттям: в певній мірі тяжким, але все ж радісним очікуванням торжества Воскресіння Христового.