ЧОМУ МИ ПОГАНО ЖИВЕМО І ЯК ЖИТИ КРАЩЕ

Кожен житель планети Земля проходить різні стадії розвитку: вікові, суспільні, професійні, тощо. Окрім перелічених, тих що мають відношення до нашого земного життя, розвивається і наша внутрішня людина. Духовний розвиток – це те єдине надбання, з яким кожен, хто живе у матеріальному світі, перейде у світ нематеріальний. І не аби-яку мудрість повинна мати людина, щоб не знехтувати Божим Даром – вічною, безсмертною душею, при цьому живучі на землі повноцінним життям у гармонії із Богом та ближніми.

Питання суспільно-матеріального побуту – одне з найгостріших серед тих, що стоять перед кожним нашим сучасником незалежно від віку, статі і професії. Питання, яке по праву можна назвати питанням усієї земної історії після гріхопадіння перших людей. Особливо ц

е відчутно у наш час, коли корупція, обман, шахрайство та інші проблеми постали у великих масштабах на всіх рівнях громадського життя.

І як би банально це не звучало, але вихід із цієї ситуації зовсім поруч. Він міститься у більшості людей під великим шаром пилу на книжковій полиці у Книзі Книг – Святій Біблії. Ні для кого не секрет, що навіть люди, які регулярно ходять у храм, регулярно приймають активну участь у Церковних Таїнствах, часто мало читають Священне Писання. І якщо читають, то більше Новий Завіт, мало хто читає чи читав Старий.

Що ж нам пропонує Біблія у вирішенні цього складного питання, над яким «ламають голови» депутати та міністри? Отже відкриваємо книгу пророка Ісаї, який жив за сімсот років до Різдва Христового, між іншим, не в легший з політичної точки зору час, ніж ми. Отці Церкви називають його старозавітнім євангелістом за його точне викладення на папір усього того, що Господь відкривав йому про грядущого Месію та інші більш пізніші часи. З перших віршів ції дивної за повнотою смислу книги читаємо:

«Видение Исаии, сына Амосова, которое он видел о Иудее и Иерусалиме, во дни Озии, Иоафама, Ахаза, Езекии – царей Иудейских.

Слушайте, небеса, и внимай, земля, потому что Господь говорит: Я воспитал и возвысил сыновей, а они возмутились против Меня.

Вол знает владетеля своего, и осел – ясли господина своего; а Израиль не знает [Меня], народ Мой не разумеет.

Увы, народ грешный, народ обремененный беззакониями, племя злодеев, сыны погибельные! Оставили Господа, презрели Святаго Израилева, – повернулись назад.

Во что вас бить еще, продолжающие свое упорство? Вся голова в язвах, и все сердце исчахло.

От подошвы ноги до темени головы нет у него здорового места: язвы, пятна, гноящиеся раны, неочищенные и необвязанные и не смягченные елеем.

Земля ваша опустошена; города ваши сожжены огнем; поля ваши в ваших глазах съедают чужие; все опустело, как после разорения чужими.

Если бы Господь Саваоф не оставил нам небольшого остатка, то мы были бы то же, что Содом, уподобились бы Гоморре.

Слушайте слово Господне, князья Содомские; внимай закону Бога нашего, народ Гоморрский!

К чему Мне множество жертв ваших? говорит Господь. Я пресыщен всесожжениями овнов и туком откормленного скота, и крови тельцов и агнцев и козлов не хочу.

Когда вы приходите являться пред лице Мое, кто требует от вас, чтобы вы топтали дворы Мои?

Не носите больше даров тщетных: курение отвратительно для Меня; новомесячий и суббот, праздничных собраний не могу терпеть: беззаконие – и празднование!

Новомесячия ваши и праздники ваши ненавидит душа Моя: они бремя для Меня; Мне тяжело нести их.

И когда вы простираете руки ваши, Я закрываю от вас очи Мои; и когда вы умножаете моления ваши, Я не слышу: ваши руки полны крови» (Ис. 1: 1-15).

Якщо замість слова Ізраїль та Іудея поставити слово Україна, то знайдемо тут і нашу кризу, знайдемо тут і війну на Донбасі і знайдемо, що саме гірше кожного із нас: «Во что вас бить еще, продолжающие свое упорство?» (Ис.1:5). Нас, з попущення Божого за відступ від Правди, б’ють біди, б’ють політики, на сході б’є війна. «Вся голова в язвах и все сердце исчахло. От подошвы ноги до темени головы нет у него здорового места» (Ис.1:5-6). Але вихід близько, і при чому дуже близько, ось він у сусідніх віршах, читаємо далі:

«Омойтесь, очиститесь; удалите злые деяния ваши от очей Моих; перестаньте делать зло; научитесь делать добро, ищите правды, спасайте угнетенного, защищайте сироту, вступайтесь за вдову.

Тогда придите – и рассудим, говорит Господь. Если будут грехи ваши, как багряное, – как снег убелю; если будут красны, как пурпур, – как волну убелю.

Если захотите и послушаетесь, то будете вкушать блага земл, если же отречетесь и будете упорствовать, то меч пожрет вас: ибо уста Господни говорят.

Как сделалась блудницею верная столица, исполненная правосудия! Правда обитала в ней, а теперь – убийцы.

Серебро твое стало изгарью, вино твое испорчено водою; князья твои – законопреступники и сообщники воров; все они любят подарки и гоняются за мздою; не защищают сироты, и дело вдовы не доходит до них.

Посему говорит Господь, Господь Саваоф, Сильный Израилев: о, удовлетворю Я Себя над противниками Моими и отмщу врагам Моим!

И обращу на тебя руку Мою и, как в щелочи, очищу с тебя примесь, и отделю от тебя все свинцовое; и опять буду поставлять тебе судей, как прежде, и советников, как вначале; тогда будут говорить о тебе: «город правды, столица верная».

Сион спасется правосудием, и обратившиеся сыны его – правдою; всем же отступникам и грешникам – погибель, и оставившие Господа истребятся.

Они будут постыжены за дубравы, которые столь вожделенны для вас, и посрамлены за сады, которые вы избрали себе; ибо вы будете, как дуб, которого лист опал, и как сад, в котором нет воды.

И сильный будет отрепьем, и дело его – искрою; и будут гореть вместе, – и никто не потушит». (Ис.1:16-31).

І марно ми надіємось на наших сусідів, адже спасіння наше в наших руках, а не на сході чи заході від нас: «Перестаньте вы надеятся на человека, которого дыхание в ноздрях его, ибо что он значит?» (Ис.2:22).

Думаю, що немає сенсу переказувати далі Святе Письмо, адже кожен, хто зараз це читає, може встати від свого гаджета та підійти до книжкової полиці. Взяти у руки той неоціненний скарб Божого Одкровення людству, протерти його від пилу, розкрити пророка Ісаю і почати пити Живу Воду від Живого Джерела, яка укріплює всякого, хто Її вживає.

А після читання у роздумах підійти до свого домашнього іконостасу та вдарити поклін за тих, які стоять у керма нашої держави; щоб вони не тільки при інавгурації бачили Біблію коли кладуть на неї руку, але й на одинці відкривали б і правили Україною так, як вчить і каже Господь. Адже тільки у молитві, а не в осудах та читанні медійних побрехеньок, дієва допомога від нас тим людям, які стоять у кормила нашої Батьківщини.