ВЕЛИКИЙ ПОКАЯННИЙ КАНОН ПРЕПОДОБНОГО АНДРІЯ КРИТСЬКОГО: ОСНОВНІ ФАКТИ
Свята великомучениця Варвара (306 р.) народилася в знатній язичницькій родині в місті Іліополі Фінікійському (сучасна територія Лівану).Її батько Діоскор був представником аристократії в Малій Азії за часів імператора Максиміана (роки царювання 285-306). Рано втративши дружину, батько всю свою увагу і турботу зосередив на дочці. Бачачи її незвичайну красу, Діоскор вирішив приховати її від сторонніх очей до часу, облаштувавши вежу, куди поселив Варвару разом з прислугою і вчителями.
Житіє святої оповідає, що юна дівчина, виглядаючи з вікон свого житла, милуючись дивовижною красою природи, ставила собі питання: Хто зміг так прекрасно і розумно влаштувати все у цьому світі? Вона питала про це приставлених до неї виховательок, і ті відповідали, що це зробили боги, яких шанує її батько, на що Варвара відповідала: «Боги, яких шанує мій батько, зроблені руками людськими. Як ці боги могли створити таке пресвітле небо і таку красу земну? Один повинен бути такий Бог, Якого створила не рука людська, але Сам Він, Який має власне буття». Так майбутня мучениця, споглядаючи цей світ, поступово наближалася до осягнення його істинного Творця.
Коли Варварі настав час виходити заміж, багато знатних женихів приходили до Діоскора просити її руки, але на ласкаві пропозиції батька дочка відповідала твердою відмовою, кажучи, що все життя хоче залишатися дівою. Злякавшись такого незвичайного бажання, батько дозволив Варварі виходити з вежі і спілкуватися з ким захочеться. Він сподівався, що, спілкуючись з людьми, дочка поступово змінить своє рішення. Але свята, отримавши свободу, відразу ж познайомилася з місцевими християнами, від яких вона нарешті дізналася про єдиного Бога. Через деякий час вона прийняла Хрещення від одного священника, який був проїздом в її місті під виглядом купця (вже тоді почалася нова хвиля гонінь на християн). Свята приховала те, що трапилося від Діоскора.
Під час довгої відсутності Діоскора при його будинку велося будівництво, Варвара наказала влаштувати в новій споруді третє вікно — на честь Пресвятої Трійці. Коли Діоскор повернувся і став допитуватися у будівельників, для чого вони зробили зайве вікно, вони послалися на його дочку. «Три краще ніж два, – відповідала батькові Варвара, — бо у неприступного, невимовного Світла Троїчного Три Вікна (Іпостасі або Особи)». Батько прийшов в лють, дізнавшись, що його дочка стала християнкою. Вранці наступного дня він відвів її до міського правителя Мартіана, перед яким відрікся від неї та просив судити за зневагу до язичницьких традицій. Мучениця залишилася непохитною після довгих умовлянь Мартіана бути слухняною батьківській волі. Почалися тортури. Святу били воловими жилами, а глибокі рани розтирали волосяницею (груба тканина з козячої вовни). Ніч Варвара провела у в’язниці, молячись Богу про те, щоб Він зміцнив її перед новими стражданнями. Вранці на тілі мучениці не було виявлено жодної рани. Одна християнка, Іуліанія, бачачи це чудо, стала відкрито сповідувати свою віру і хотіла так само страждати за Христа. Обох мучениць піддали жорстоким тортурам, а потім обезголовили. Варвару зголосився стратити її власний батько.
У VI столітті мощі святої великомучениці були перенесені до Константинополя. У XII столітті дочка візантійського імператора Олексія (1081 – 1118), княжна Варвара, вийшовши заміж за князя Михайла Ізяславовича, перевезла їх до Києва. У Київському Володимирському соборі покоїться більшість мощей мучениці. До 1933 року вони зберігалися в Михайлівському Золотоверхому соборі та були його головною святинею.
Молитва святій великомучениці Варварі
Святая славная и всехвальная великомученице Христова Варваро! Собраннии днесь в храме твоем Божественнем людие и раце мощей твоих покланяющиися и с любовию целующии, страдания же твоя мученическая и в их Самаго страстоположника Христа, давшаго тебе, не точию еже в Него веровати, но и еже по Нем страдати, похвалами ублажающе, молим тя, известная желания нашего ходатаице: моли с нами и о нас умоляемаго от Своего благоутробия Бога, да милостивно услышит нас, просящих Его благостыню, и не отставит от нас вся ко спасению и житию нуждная прошения, и дарует христианскую кончину животу нашему безболезненну, непостыдну, мирну, Божественных Таин причастну, и всем на всяком месте, во всякой скорби и обстоянии, требующим Его человеколюбия и помощи, великую Свою подаст милость, да благодатию Божиею и твоим теплым предстательством, душею и телом всегда здравии пребывающе, славим дивнаго во святых Своих Бога Израилева, не удаляющаго помощи Своея от нас всегда, ныне и присно и во веки веков. Аминь.
Читайте також
