15 ЧЕРВНЯ – ПАМ’ЯТЬ ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ІОАННА СОЧАВСЬКОГО ТА ІКОНИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ “КИЄВО-БРАТСЬКОЇ”

Іоанн Новий прийняв мученицьку смерть за віру в Христа в тридцятирічному віці у 1330 р.Великомученик Іоанн Новий народився в благочестивій християнській родині в місті Трапезунд  близько 1300 року. Як і батько, він займався торгівлею, був благочестивим, твердим у Православ’ї  і милостивим до бідних. Одного разу в торгових справах йому довелося пливти на кораблі з рідного міста в Білгород Босфорський, що знаходився в ті часи під владою татар, які вклонялися ідолам. Під час плавання Чорним морем Іоанн розмовляв про віру з венеціанським купцем Реізом. Розуміючи, що його осоромили в суперечці, венеціанець затаїв злобу на святого і вирішив помститися йому.

Після прибуття в Білгород венеціанець оголосив знаті міста, що Іоанн збирається відмовитися від Православної віри. Голова міста з пошаною запросив святого Іоанна приєднатися до них і засудити віру в Христа. Святий таємно молився, закликаючи на допомогу Господа, і Він дав йому мужність і мудрість твердо визнати себе християнином. Після цього святий був так жорстоко побитий палицями, що все тіло його було розірване. Потім святого закували в ланцюги і відволокли до в’язниці. Наступного дня мер міста наказав знову привести святого. Мученик з’явився до правителя міста з веселим обличчям і був побитий палицями вдруге. Присутній народ не виніс цього страшного видовища і став обурено кричати, викриваючи правителя, який так нелюдяно мучив беззахисну людину. Правитель, припинивши побиття, велів прив’язати великомученика за ноги до хвоста дикого коня і волочити по вулицях міста. Жителі єврейських кварталів особливо знущалися над мучеником, кидали в нього камінням. Нарешті, один єврей схопив меч, наздогнав мученика і відрубав йому голову. Великомученик відійшов до Господа в тридцятирічному віці  у 1330 р.

Тіло великомученика з відрубаною головою лежало до вечора, ніхто з християн не наважувався взяти його. Вночі над ним було видно сяючий стовп і безліч запалених лампад, а три світлоносних чоловіка здійснювали над тілом святого спів псалмів і кадіння. Наступного дня голова міста дозволив християнам взяти тіло мученика і поховати його з честю.

Тропар

Житие на земли добре окормляя, страдальче, милостынями, и частыми молитвами, и слезами, паки же ко страданию мужески устремився, персское обличил еси нечестие. Темже Церкве был еси утверждение и христиан похвало, Иоанне приснопамятне.

Ікона Києво-Братської Божої Матері раніше знаходився в Борисоглібській церкви в місті Вишгороді, де вона чудесно явилася в 1654 році. У 1662 році, під час війни Росії з Польщею, місту було завдано великої шкоди від кримських татар, які воювали на стороні поляків. Храм святих страстотерпців Бориса й Гліба був розорений і зганьблений. Однак Промисел Божий зберіг чудотворну ікону, яку своєчасно винесли з храму і пустили по Дніпру, а мощі святих приховали. Річка винесла ікону до берега Подолу в Києві, де вона була з радістю прийнята православними і з належними почестями перенесена в Братський монастир. Там вона і залишалася протягом довгого часу.

Переказ додає до цієї розповіді наступну подробицю. Один татарин помітив ікону в річці і вирішив скористатися нею для переправи, але ледь він торкнувся її, як ікона сама попливла, притому дуже швидко і зупинилася навпроти Братського монастиря. Татарин, боючись потонути відчайдушно волав, тому на його крики вийшла братія з монастиря і направили до нього човен. Згодом врятований татарин хрестився і прийняв постриг у Києво-Братському монастирі.

Оригінал ікони не зберігся. Точна копія образу знаходиться сьогодні в київському монастирі Покрова Божої Матері.